Учасники форуму, організованого Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Інститутом національної стійкості та безпеки за підтримки Представництва НАТО в Україні, обговорили протидію російській дезінформації, просування українських наративів і найважливіші виклики цієї війни.
Під час другої панельної дискусії міжнародного форуму «Інформаційна війна: від спротиву до стійкості» учасники зосередилися на впливі російської пропаганди на міжнародну аудиторію. Модератором дискусії виступив голова місії Світового конгресу українців в Україні Андрій Шевченко.
Серед учасників дискусії були: Ілля Павленко (онлайн), генерал-майор, ексзаступник начальника ГУР МО України; Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради, голова комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з культури, науки, освіти, медіа, а також членкиня Комітету з рівності та недискримінації; Володимир Огризко, український дипломат, колишній міністр закордонних справ України (2007–2009), директор громадської організації «Центр дослідження Росії»; Наталя Лигачова, голова ГО «Детектор медіа» та шефредакторка інтернет-видання «Детектор медіа»; Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації Ради національної безпеки і оборони України. Онлайн доєдналися також Юргіс Норвайша, штабний офіцер Центру передового досвіду НАТО з питань стратегічної комунікації, та Лідія Таран, українська телеведуча і власна кореспондентка Національного інформаційного агентства «Укрінформ» у Франції.
Подаємо відредагований повний виклад дискусії. Раніше «Детектор медіа» опублікував розмову директора Національного центру інформації про безпеку та оборону (Естонія), засновника та лідера естонсько-української програми «Стійка Україна» Дмитра Теперика з генерал-лейтенантом, начальником Головного управління розвідки МОУ Кирилом Будановим, а також доповідь одного з учасників панелі «Російські когнітивні та інформаційні технології дестабілізації демократичного світу» Валерія Кондратюка, генерал-лейтенанта, ексначальника ГУР та Служби зовнішньої розвідки України.
Андрій Шевченко розпочав дискусію з ключових запитань: як Росії, як ворогу України, вдається працювати на глобальній арені й конкурувати за міжнародну аудиторію; в яких сферах Росія здійснює вплив за кордоном; оцінка ефективності її дій, а головне, що можна протидіяти цим процесам. Він також запропонував обговорити термінологічні визначення, оскільки дезінформація – це вже вузьке поняття, яке не охоплює весь спектр російської інформаційної діяльності.
Євгенія Кравчук наголосила, що для кращого розуміння на Заході використовується термін «гібридна війна», підкреслюючи, що наразі світ перебуває не в мирі, а у війні гібридній за всіма напрямами.
Володимир Огризко розділив підходи: якщо вплив спрямований на Україну, то це війна на винищення української ідентичності; якщо на союзників — це війна на роз’єднання і просування російських наративів по європейському та світовому просторах.
Андрій Коваленко зауважив, що для кожної операції застосовуються різні методи — когнітивні або інформаційні — і Росія глибоко спрямовує свої зусилля саме проти України.
Наталя Лигачова погодилася, що термін «гібридна війна» є найбільш точним, і додала, що дезінформація залишається значущим інструментом, однак сьогодні інформаційна і когнітивна війна ведуться паралельно, все більш ускладнюючись.
Шевченко підкреслив, що раніше акцент був на боротьбі з дезінформацією, але сьогодні цей підхід занадто вузький: правда може бути честною, але все одно завдавати агресивного впливу на колективну свідомість цілого народу через маніпуляції та пропаганду.
Лигачова звернула увагу, що на фінансування спрямовувалися не лише антидезінформаційні заходи, а й просування власних наративів, і головне у війні — не у визначеннях, а в перемозі.
До дискусії долучився Юргіс Норвайша, який зазначив, що у Литві події, що відбуваються, також розглядають як інформаційні війни, які відбуваються не лише в Україні, а й на Заході загалом. Він підкреслив, що Росія веде інформаційну війну проти Західного світу, включно з країнами НАТО, ЄС і самою Литвою.
Ілля Павленко подивився на те, як це розуміють у розвідці. Він пояснив, що російські інформаційні методи є спадком радянських часів, що їх нинішні керівники Росії успішно відпрацювали раніше, і назвав загалом ці дії «активними заходами». Вони включають:
– дезінформацію;
– використання агентів впливу;
– підтримку політичних партій;
– створення міжнародних рухів і маніпуляції ними;
– операції прикриття;
– маніпуляції через медіа, включаючи медіа країн третього світу;
– нелегальне мовлення та діяльність ботоферм;
– шантаж та політичний вплив;
– посилення бойових угрупувань за допомогою військових радників, зброї та навчання;
– введення в оману політиків і журналістів;
– поширення фальшивих документів.
Павленко підкреслив, що ефективність полягає в тому, що дії здійснюються не беззмістовно, а з урахуванням конкретних уразливих сфер кожної країни.
Андрій Коваленко розповів про практичні механізми дії Росії, зокрема про використання технологій штучного інтелекту, масштабування інфраструктури у соцмережах, вербування лідерів думок, застосування відеоконтенту з відомими особами, ботоферм і англомовних пабліків у Твіттері, що дозволяє охоплювати різні верстви населення від молоді до старшого покоління.
Євгенія Кравчук звернула увагу на те, що Росія прагне створити особливий світовий устрій — «inliberal International» — із власними системами координат, що мають замінити демократичні цінності. Вона наголосила, що Росія хоче бачити втомлених і роз’єднаних своїх опонентів, а також підкреслила важливість поширення меседжів про внесок українців у країни їхнього проживання, зокрема економічний.
Шевченко поставив питання про ступінь впливу Росії на політичний клас вільного світу. Кравчук відповіла, що хоча в деяких країнах правлячі сили є більш лояльними до Росії, зокрема в Австрії та Нідерландах, загалом відбувається стримування такого впливу через політичні коаліції і громадську реакцію.
У розмову втрутився Юргіс Норвайша, який розповів про прогресивний досвід НАТО у протидії російським інформаційним атакам, трансформацію інвестицій у безпеку, зростання оборонного бюджету і зусилля організації у нарощуванні спроможностей для протистояння інформаційній агресії.
Андрій Коваленко навів приклади успішних наступальних кібератак проти Росії (зокрема в Курській і Бєлгородській областях) та підкреслив, що для боротьби у глобальному інформаційному просторі важливо розвивати співпрацю з лідерами думок у країнах Заходу, особливо у Великій Британії та США.
Володимир Огризко закликав до координації зусиль усіх структур — спецслужб, МЗС, громадськості й парламенту — під егідою Ради національної безпеки і оборони для посилення ефективності протидії російській пропаганді. Він наголосив, що зараз Україна перебуває на стадії переходу від оборони до наступу в інформаційній війні, що є ключовим для зміни наративів та послаблення позицій ворога.
Огризко також акцентував увагу на масштабах культурної дипломатії Росії, що використовується як інструмент спецоперацій спецслужб, та підкреслив необхідність стратегічного перебивання тут напрямків і меседжів Кремля.
Наталя Лигачова відзначила, що Росія досягла значних успіхів у захопленні західного інформаційного простору, використовуючи публічне право на свободу слова, котре дозволяє поширювати брехню разом із правдою. Вона вказала на виклики, пов’язані з постінформаційним суспільством, де брехня розповсюджується швидше, аніж встигає розвинутися реальна дискусія. Водночас наголосила на важливості не лише спростувань російської брехні, а й формування і просування власних меседжів і наративів, орієнтованих на різні аудиторії.
Кравчук роз’яснила стратегію Росії щодо поширення своєї «версії правди» за допомогою легко доступних перекладів, готових матеріалів для медіа, що суттєво ускладнює контраргументи. Вона підкреслила важливість взаємодії професійних журналістів та сприяння Україні через бізнесове лобі в країнах Заходу.
У дискусії також було визначено, хто має бути відповідальним за інформаційну війну. Генерал Ілля Павленко пояснив, що мета російської дезінформації — зламати віру в спротив і домогтися колаборації. Він зазначив, що інформаційна війна має проводитися комплексно, включаючи кібератаки, психологічні операції та міжнародну співпрацю, а також підкреслив централізацію ресурсів і досвід спецслужб РФ.
Юргіс Норвайша навів приклад необхідності креативності та постійного реагування на зміни, описав роботу у Центрі навчання стратегічної комунікації НАТО щодо аналізу російських комунікаційних стратегій, вивчення наративів РФ і підвищення обізнаності партнерів.
Лідія Таран розповіла про специфіку Франції, де висока довіра до традиційних медіа поєднується з діяльністю професійних редакцій з фактчекінгу і цифровою протидією російським інформаційним атакам. Вона також вказала на дилему негативного впливу «хороших росіян» у французькому інформаційному просторі, але зазначила, що більшість представників, що підтримують Україну, активні у телевізійних дебатах і громадських організаціях.
Підбиваючи підсумки, учасники визначали найважливішу битву у глобальному інформаційному полі, яку Україна має виграти найближчим часом:
1. Андрій Коваленко визначив це як битву за дітей, оскільки Росія інвестує значні ресурси у стрімінговий контент та культурні проєкти для підліткової аудиторії по всій Європі.
2. Володимир Огризко назвав головною битвою завоювання політичної волі лідерів країн-партнерів, яка визначає можливість ефективної боротьби з російськими наративами.
3. Євгенія Кравчук підкреслила важливість запобігання капітуляції України та забезпечення справедливого завершення війни, що залишає Україну на боці переможців.
4. Наталя Лигачова звернула увагу на битву за правих та «магічний електорат» — тих, хто наразі налаштований проти України, і потребує цілеспрямованої роботи для формування проукраїнської позиції.
5. Лідія Таран приєдналася до думки про необхідність перемоги за праві політичні сили, які можуть прийти до влади, а також висловила позицію, що головна битва — це боротьба за внутрішній консенсус усередині українського суспільства.
6. Юргіс Норвайша наголосив на необхідності боротьби за серця і розум людей у демократичних суспільствах, адже політиків обирають виборці, які повинні вміти розпізнавати брехню.
7. Ілля Павленко резюмував, що ключова битва полягає у підтримці віри в спротив як в Україні, так і у партнерів на Заході, що дасть змогу продовжувати політику протидії Російській Федерації.
Фотоматеріали надали «Укрінформ» та ГУР МО України.
Команда «Детектора медіа», яка вже понад 20 років виконує роль наглядового органу українських медіа, аналізує якість контенту та підтримує дотримання професійних і етичних стандартів, відновлює свою Спільноту — коло активних людей, готових фінансово підтримувати видання, долучатися до генерування спільних ідей та отримувати ексклюзивну інформацію про стан українських медіа. Сьогодні якісна журналістика є більш необхідною та важливою, ніж будь-коли раніше.
