Що змінюється, коли трибуна перетворюється на окоп
Я завжди вірила, що культура — це не лише мистецтво чи наука. Це і про вуличні рухи. І ультрас — це частина нашої культури. Так, іноді різка, іноді непередбачувана. Але справжня. Тому, коли я вперше почула про підрозділ “Кракен”, у складі якого воюють колишні ультрас, моє серце стиснулося. Це про тих, хто вмів кричати, а тепер — діє мовчки, але точно.
Історія “Кракена” — це не про бойовиків. Це про хлопців, які виросли на стадіонах, а стали частиною легенди на фронті. І саме такі історії формують нову ідентичність української армії.
Хто такі ультрас насправді
Давайте чесно: багато хто плутає ультрас із хуліганами. І це несправедливо. Бо насправді — це спільнота. Ті, хто безумовно вірять у своїх. У команду. У місто. У країну. І коли зникли матчі — з’явилась війна. І вони не розгубились. Вони пішли воювати.
Ультрас — це не тільки піротехніка й гасла. Це структура з дисципліною, ієрархією, підтримкою й мотивацією. Тобто готова основа для справжнього підрозділу. І “Кракен” це доводить щодня.
Як з’явився підрозділ “Кракен”
Це не вигадка і не міф. “Кракен” — це штурмовий підрозділ ГУР, сформований у перші дні повномасштабної війни. Ядро — це колишні ультрас ФК “Металіст” із Харкова, ветерани добровольчих батальйонів, спортсмени, фанати, активісти.
Коли Харків обстрілювали щодня, саме вони стали на захист. Без офіційної структури, без чіткої логістики. Просто стали. А далі — стали “Кракеном”. Символом незламного Харкова. Символом штурмової сили.
Що робить “Кракен” у зоні бойових дій
Їх не побачиш у парадних зведеннях. Вони не часто світяться в новинах. Але якщо ви читаєте зведення по Харківщині, Донеччині чи Бахмуту — майже завжди “Кракен” десь там.
Це штурмова група, яка виконує найнебезпечніші завдання. Іноді — в тилу ворога. Іноді — в нульовій зоні. Вони працюють швидко, рішуче, майже завжди — перші. Їхній стиль — діяти без зайвого галасу, але з максимальним результатом.
Чому саме фанати стали такими ефективними бійцями
Я вважаю, що це питання внутрішнього коду. Фанат — це не просто глядач. Це людина, яка живе емоцією, дією, рухом. І коли ворог прийшов на твою землю — ти реагуєш. Не чекаєш наказу. Не зволікаєш.
А ще фанати звикли бути організованими, автономними й дуже лояльними до своїх. І це те, що в армії має колосальне значення. У “Кракені” кожен знає, для чого він тут. І кому довіряє спину.
Від стилю на трибунах — до стилю на війні
Це звучить дивно, але навіть у бойових умовах стиль нікуди не зникає. “Кракен” має свою символіку, емблему, кольори, внутрішню естетику. Їх можна впізнати за татуюваннями, шевронами, навіть за формою поведінки.
Вони не бояться бути “іншими” — вони цим живуть. І навіть на війні зберігають індивідуальність. Це вже не просто бійці, а окрема культура, яка сформувалась на основі фан-руху, а тепер пише нову сторінку в історії ЗСУ.
Що говорять самі “кракени”
Інтерв’ю з ними небагато. Але ті, що є — говорять про систему, рівень, мотивацію. Вони не про романтику. Вони про справу. І саме тому їх слухають інші. Бо ці хлопці не роблять вигляд. Вони реально на передовій, з втратами, пораненнями, успіхами й дуже чітким баченням, що робити далі.
І мені здається, що їхній спокій — це те, чого нам зараз усім так не вистачає.
Яка роль “Кракена” в культурній війні
Окрім фізичної боротьби, підрозділ став медіасимволом. Їхні відео дивляться мільйони. Їхні патчі носять цивільні. Їхня назва звучить як виклик. Вони перетворились на образ нового героя — молодого, з вулиці, з характером, без фальші.
Це абсолютно нова міфологія. Не пластмасова армія з реклам, а справжні хлопці з багнюки й окопів, які не бояться сказати правду. І водночас — виглядають круто.
Що дає нам приклад “Кракена” як суспільству
Я думаю, що це — доказ трансформації. Коли ті, кого колись хтось називав “хуліганами”, стають героями, що рятують країну. Це ревізія цінностей. Бо справжня війна завжди показує, хто є хто.
“Кракен” — це не лише про силу. Це про вірність. Про горизонтальну структуру, де рішення ухвалюються разом. Про новий тип української армії. Не за наказом, а за ідеєю.
Що варто знати тим, хто хоче підтримати
Підрозділ має офіційні канали зв’язку, публікує звіти, збирає кошти на спорядження. Але найкраща підтримка — визнання. Поширення їхнього досвіду, правдиві історії, документалістика.
Бо “Кракен” — це вже історія України, яка пишеться просто зараз. І якщо ми не збережемо ці імена, ці факти, ці кадри — ми втратимо частину себе.
Я не фанатка стадіонів. Але я фанатка правди. І коли я бачу, як ультрас стають захисниками, я вірю, що ми зможемо. Бо там, де є відданість, чесність і дія — там є майбутнє.
Підрозділ “Кракен” — це доказ того, що вулиця — теж армія, якщо вона обирає сторону. І сьогодні вона з нами. Назавжди.
