З моменту заснування рейтингу WTA у 1975 році, світову вершину у жіночому тенісі очолювали двадцять дев’ять спортсменок — кожна з них досягла одного з найпрестижніших титулів у цьому виді спорту.
Упродовж останніх десятиліть теніс, як жіночий, так і чоловічий, переважно асоціюється з високими гравцями. Проте деяким тенісисткам вдалося порушити цей стереотип, довівши, що зростання не завжди визначальний фактор успіху. Нижче, на основі офіційної інформації з сайту wtatennis.com, наведено перелік семи найнижчих тенісисток в історії, які ставали першими ракетками світу.
-
Аранча Санчес Вікаріо — 169 см
"Барселонська бджілка" була однією з найвидатніших тенісисток наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Упродовж своєї легендарної кар’єри вона здобула три титули на Ролан Гаррос та один — на Відкритому чемпіонаті США. Незважаючи на жорстку конкуренцію із такими суперницями, як Штеффі Граф, іспанка піднялася на вершину світового рейтингу, де провела 12 тижнів у статусі №1 у 1995 році (у три етапи). За зростом вона є першою ракеткою Іспанії в одиночному розряді і посідає сьоме місце серед найнижчих спортсменок, які очолювали рейтинг WTA. -
Івонн Гулагонг — 168 см (4–6 місця)
Під час кар’єри австралійка офіційно не визнавалася першою ракеткою світу, але більш ніж через три десятиліття WTA провела ретроспективний перерахунок очок і присвоїла їй два тижні лідерства у 1976 році. Іконічна гравчиня здобула сім титулів Великого шолома в одиночному розряді: чотири рази перемогала на Australian Open, двічі — на Вімблдоні й один раз — на Ролан Гаррос. За зростом ділить четверту позицію серед найнижчих лідерок світового рейтингу. -
Сімона Халеп — 168 см (4–6 місця)
Румунська тенісистка виступала в епоху, коли її головні суперниці значно перевищували її у зрості. Вона зуміла подолати всі виклики й утримувала перше місце у рейтингу протягом 64 тижнів. Халеп була лідером у дві сесії – із жовтня 2017-го до січня 2019 року. Вона стала чемпіонкою Ролан Гаррос 2018-го та Вімблдону 2019-го. Зріст 168 см дозволяє їй займати четверте місце в загальному переліку найнижчих першорозрядних тенісисток XXI століття. -
Кріс Еверт — 168 см (4–6 місця)
Легендарна американка стала першою тенісисткою в історії, яка очолила рейтинг WTA у листопаді 1975 року. Загалом вона перебувала на вершині світового рейтингу 260 тижнів, що є четвертим найкращим показником в історії. Еверт дев’ять разів займала позицію №1 у різні періоди кар’єри, завоювала 18 титулів Великого шолома, отримавши принаймні дві перемоги на кожному з чотирьох мейджорів. Її зріст 168 см також розташовує її на четвертому рядку серед найнижчих першорозрядних тенісисток. -
Жюстін Енен — 167 см
Бельгійська тенісистка, визнана однією з найталановитіших свого покоління, домінувала в середині 2000-х і здобула сім титулів Великого шолома: чотири рази тріумфувала на Ролан Гаррос, двічі — на Відкритому чемпіонаті США та одного разу — на Відкритому чемпіонаті Австралії. Енен займала першість у світовому рейтингу протягом 117 тижнів у чотирьох різних сесіях. Її зріст 167 см виводить її на третє місце серед найнижчих тенісисток, які очолювали рейтинг WTA. -
Ешлі Барті — 166 см
Австралійка завершила професійну кар’єру 2022 року у віці лише 25 років, проте встигла залишити значний слід у тенісній історії. Вона виборола титули на Ролан Гаррос, Вімблдоні та Australian Open (останньому турнірі своєї кар’єри) й залишалась першою ракеткою світу протягом 121 тижня. Зростом 166 см Барті посідає друге місце в списку найнижчих тенісисток, які ставали №1. - Трейсі Остін — 165 см
Найнижча перша ракетка світу в історії WTA, Трейсі Остін, є дворазовою чемпіонкою турнірів Великого шолома й авторитетною експерткою в тенісному світі. Вона перемагала на US Open у 1979 та 1981 роках, змагаючись із легендами на кшталт Кріс Еверт і Мартіни Навратілової. Остін очолювала світовий рейтинг 21 тиждень у двох різних періодах 1980 року й залишається третьою наймолодшою тенісисткою, яка досягала статусу першої ракетки світу. Зріст 165 см — це рекорд, який, ймовірно, залишиться неперевершеним у майбутньому.
Цей перелік наочно демонструє, що успіх у тенісі не завжди визначається фізичними параметрами, адже воля до перемоги, технічні навички та витривалість можуть компенсувати будь-які зовнішні обмеження.
