Коротко та по суті: загальне враження від останніх подій близьке до того самого.
Іран, який раніше був союзником Російської Федерації, наразі змінив свою позицію. Ця країна постачала безпілотні літальні апарати, ракети та боєприпаси, а також підтримувала товарообіг іншої продукції, зокрема здійснювала транзитні перевезення. Для Москви це стало вагомими втратами, але деталі не були широко висвітлені. Щодо ситуації з нафтою, питання залишаються відкритими, існує ймовірність зростання цін, що потенційно може зіграти на користь Росії.
Однак експертна думка розбиває цей прогноз на кілька ключових аспектів:
1. Російська нафта не торгується на світових біржах, тому зміни біржових цін на неї практично не впливають.
2. Обмеження у вигляді цінового коридору близько 60 доларів за барель продовжує діяти.
3. Ціна може знизитися у випадку укладання угоди між Іраном та Сполученими Штатами, що спричинить скасування санкцій щодо Ірану, подібно до ситуації з Сирією.
4. Збільшення постачання іранської нафти на ринок може призвести до подальшого падіння цін.
5. У такому разі покупцям російської нафти буде вигідніше купувати іранську нафту без ризику потрапляння під санкції, ніж російську з можливими обмеженнями.
Відповідно, ймовірна вигода РФ від можливого зростання цін на нафту викликає сумніви.
Щодо загальної реакції на ці події у суспільстві, можна навести кілька думок із відкритих дискусій:
– Користувачі змальовують ситуацію досить скептично, звертаючи увагу на непрофесіоналізм деяких “експертів”, які поширюють суперечливу інформацію, не підтверджену фактами.
– Один із коментаторів зазначає, що банкір Сергій Фурса не має достатньої компетенції в питаннях Близького Сходу, щоб робити гучні прогнози.
– Інші відзначають, що деякі попередні прогнози, наприклад про “кінець війни” або “Трамп не ображається” після інцидентів із Іраном, не мали підґрунтя та виглядали як політична риторика.
– Присутня також думка, що дії США не можна вважати повноцінним вступом у війну; це радше символічні удари, спрямовані на тренування та демонстрацію сили, які не ослаблять ані Вашингтон, ані НАТО, а навпаки, можуть зміцнити їхні позиції.
Серед основних аспектів дискусії були такі тези:
– Іран перестав бути союзником Росії, що завдало Москві значних втрат з точки зору постачання зброї та товарообігу.
– Є ризики як зниження, так і підвищення світових цін на нафту, залежно від міжнародних домовленостей та політичних рішень.
– Торгові обмеження та санкції впливають на можливості реалізації російської нафти на ринку.
– Деякі прогнози потрібно оцінювати критично, з урахуванням професійної експертизи та реальних фактів.
У цілому, ситуація з позицією Ірану та впливом на нафтовий ринок залишається динамічною та неоднозначною, що викликає як побоювання, так і сподівання серед експертного середовища та громадськості.
