Колумніст газети The Guardian Саймон Тісдал наголошує, що падіння має настати не України, а Володимира Путіна. Уже понад 40 місяців триває збройний конфлікт між Україною та Росією, що почався в лютому 2022 року з повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави. За цей час мирне населення зазнало невимовних страждань: десятки тисяч загиблих і поранених, мільйони — вимушених залишити свої домівки. У цих умовах Україна продовжує оборонятися, попри значну перевагу ворога у чисельності та техніці.
Експерт описує масштаб руйнувань:
– Українські підприємства, магазини, навчальні заклади, лікарні й електростанції зазнали численних ударів та пожеж;
– Родючі сільськогосподарські землі були спустошені;
– Діти залишаються сиротами, часто травмованими або викраденими.
Хоча світ не зміг ефективно припинити кровопролиття, українські військові продовжують безперервний опір.
Тісдал відзначає, що хоробрість українців уже стала майже звичною, тож її мало хто помічає, а от агресор — російський диктатор — навпаки, постійно загострює конфлікт, завдаючи нічних ударів по Києву та іншим містам. У той же час підтримка США й миротворчі ініціативи союзників ослабли, а українські бійці на передовій виснажені.
### Що загрожує у разі поразки України?
Колумніст підкреслює, що нині питання про можливе падіння України перестало бути гіпотетичним і стало надзвичайно актуальним. За його словами, це означатиме не просто поразку України, а й епічну стратегічну невдачу Заходу, порівнянну або навіть масштабнішу за катастрофи в Афганістані та Іраку.
Наслідки ж будуть катастрофічними для:
– Європейського континенту;
– Великої Британії;
– НАТО та міжнародного права загалом.
Він зазначає, що після зупинки контрнаступу України наприкінці 2023 року стало зрозуміло — перемога усе ще далека. Протягом значної частини року російські війська неухильно просувалися на Донеччині та інших східних напрямках, незважаючи на значні втрати, які, за приблизними підрахунками, перевищили мільйон солдатів загиблими та пораненими. Попри те, що суттєвого прориву РФ не вдалося досягти, для оборонців України війна стала щоденною боротьбою за виживання, і те, що вони досі здатні вести бої, вважається дивовижним.
Тісдал робить акцент на невизначеності щодо того, скільки Україна ще зможе утримувати оборону на фронті, у повітрі, а також на дипломатичному й політичному рівнях. В арсеналі сильно не вистачає:
– Людських ресурсів;
– Боєприпасів;
– Перехоплювальних ракет.
Однак колумніст підкреслює, що Україна все ще здатна завдавати потужних відповідних ударів. Прикладами таких успіхів є:
– Захоплення Курської області РФ;
– Знищення минулого місяця стратегічних бомбардувальників російської авіації.
Проте ці локальні успіхи не змінюють загального дисбалансу сил на невігідну для України користь. Крім того, підтверджується дефіцит надійних міжнародних союзників. Поки Путін зміг сформувати власну «коаліцію бажаючих», яка включає Китай, Іран, Північну Корею та інших, західна коаліція під проводом Великої Британії й Франції наразі перебуває в невизначеному стані. Розгортання так званих «сил безпеки» не може тривати безкінечно.
Відсутність мирних домовленостей, наголошує Тісдал, зумовлена непоступливістю Путіна та некомпетентністю колишнього президента США Дональда Трампа. Перемир’я, якого можна було б дотримуватися, відсутнє, і жодних шансів на його швидке досягнення не спостерігається.
Натомість нині чинний президент США оголосив про відновлення обмеженого постачання озброєння до України та можливу підтримку додаткових санкцій проти РФ. Однак, на думку оглядача, ситуація складніша за просту політику або принципи: самолюбство Трампа зачеплене, і його думка може легко змінитися під впливом прихильних слів з боку Кремля. Як і всі хулігани, Трамп інстинктивно підтримує домінуючу сторону. Путін, у цьому контексті, розраховує, що зможе виснажити Україну, перечекати Захід і перемогти у війні.
### Які наслідки може мати така політика?
Тісдал відзначає, що наразі існують два найбільш імовірні сценарії розвитку подій:
1. Безкінечна війна, що не призведе до вирішення конфлікту;
2. Падіння України.
У разі поразки та підписання договору на умовах Путіна Захід зазнає стратегічної поразки, яка може відкрити епоху тривалих, масштабних конфліктів по всій Європі. Для російської сторони ж жоден із варіантів не означатиме тривалу перемогу.
За словами автора, для досягнення миру необхідно докласти більших зусиль, щоб переконати прем’єрів Росії та її громадян у можливості завершення війни за допомогою переговорів, де вирішуватимуться легітимні питання безпеки, адже альтернативи такого шляху будуть набагато гіршими.
Водночас першочерговим кроком має стати відсторонення від влади Володимира Путіна — головного ініціатора цієї масштабної трагедії та символу ганьби Росії. Лише після усунення диктатора та притягнення його до міжнародної юрисдикції можливо перейти до подальших кроків.
—
### Війна в Україні: останні Новини
Раніше колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний виокремив три ключові чинники для відновлення ефективного наступу:
1. Зменшення впливу радіоелектронної боротьби (РЕБ);
2. Можливість фізичного знищення засобів візуальної розвідки противника;
3. Масштабування, здешевлення, збільшення радіуса дії та автономності високоточних засобів ураження.
Він також підкреслив, що як Україна, так і Росія, ймовірно, стикатимуться з наростаючими економічними труднощами, здатними обмежити їхні можливості для проведення класичних наступальних операцій на оперативному і стратегічному рівнях.
Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, льотчик-інструктор Роман Світан наголосив на ключовій умові завершення війни: вона неможлива без розпаду країни-агресорки. За його словами, поки Росія не почне розвалюватися, конфлікт триватиме, і лише після цього зможе настати справжнє завершення війни з відновленням державних кордонів України.
Експерт сформулював логіку розвитку подій так:
– Спочатку — розпад Росії або початок цього процесу, який можна ініціювати через вплив на нафтову галузь;
– Наступний етап — зміна політичного керівництва в Російській Федерації.
—
### Вас можуть зацікавити також інші новини:
