Щоліта пропагандистські російські медіа на Луганщині повертають увагу до подій 2014 та 2022 років, які стають підґрунтям численних інформаційних кампаній. У цих матеріалах агресори в образі РФ позиціонують себе як «визволителів», тоді як Україну подають як супротивника та агресора.
Інститут масової інформації, враховуючи активність окупаційних медіа, здійснив моніторинг трьох ключових телеграм-каналів, що діють на окупованих територіях: «Луганськінформцентр» (ЛИЦ), «Луганськ 24» та «Блокнот Луганськ». Для аналізу було відібрано лише ті публікації, які містять ознаки пропаганди, зокрема матеріали з ідеологічним навантаженням, спрямовані на героїзацію війни, спотворення історії та культурну русифікацію.
Телеграм-канали, що підлягали моніторингу, продемонстрували такі результати за період з 1 по 15 липня 2025 року:
- Луганськінформцентр (ЛИЦ) опублікував щонайменше 60 повідомлень із явними пропагандистськими ознаками.
- Луганськ 24 розмістив понад 50 публікацій, присвячених культурним і медіа-подіям, які пов’язуються з так званою «спеціальною військовою операцією» (СВО) або ідеєю «єдності з Росією».
- Блокнот Луганськ зафіксував до 10–12 матеріалів із спрямованою пропагандистською риторикою, які включають антиукраїнські маніпуляції та таблоїдні псевдоновини.
Одним із ключових наративів пропагандистських каналів є постійні згадки про авіаудар 2 липня 2014 року в Станично-Луганському районі. Російські пропагандисти послідовно приписують це діям Збройних Сил України. Водночас, того ж дня штаб АТО заявляв, що обстріл здійснили самі бойовики з артилерії. Протягом липня 2025 року ця тема активно вживалася у публікаціях «Луганськінформцентру» та «Луганськ 24», які висвітлювали меморіальні заходи: мітинги-реквієми, фотовиставки та інтерв’ю з місцевими мешканцями.
Крім «сезону пам’яті», літо означає загострення ідеологічної роботи з молодим поколінням. Школярів вивозять до Росії або на контрольовані Кремлем культурно-освітні платформи. Так, у червні-липні 2025 року:
- діти з Кіровська Луганської області побували в Єлабузі (Татарстан, РФ) на освітній програмі «Університетські зміни»;
- діти з Красного Луча відвідали табір «Дружба» в Башкортостані (РФ);
- інші брали участь у фестивалі «Таврида.Арт» в окупованому Криму.
Ці заходи висвітлювалися переважно телеграм-каналами «Луганськ 24» та «Луганськінформцентр».
Програма поїздок насичена лекціями про «героїв СВО» — російських окупантів, конкурсами, читанням патріотичних текстів, зустрічами з військовими РФ. Зокрема, у таборі Башкортостану учасники займалися плетінням маскувальних сіток для «фронту», що було відображено в сюжеті місцевого ГТРК Башкортостан. Під час «Університетських змін» школярі відвідували філію Казанського федерального університету в Єлабузі, а по завершенню отримали сертифікати з назвою «Разом — єдина країна». Ініціаторами проєкту виступили Міністерство науки та вищої освіти РФ, Міністерство просвіти, Росмолодь та «Рух перших», створений російським диктатором Володимиром Путіним у 2022 році.
Щодо ролі окремих телеграм-каналів окупаційної влади, слід зазначити:
-
Луганськінформцентр (ЛИЦ) — виконує функції основного офіційного рупору, стиль публікацій урочистий, з акцентом на виступи керівництва, повідомлення про нагородження «героїв СВО», відкриття меморіалів та культурних подій, пов’язаних із війною. Особливо активно висвітлюється фотовиставка «Потік», присвячена спецоперації, під час якої частина російських військових загинула в газовій трубі газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». Розповідається про прагнення долучитися до бойових підрозділів, що діяли в районі російського міста Суджа Курської області.
-
Луганськ 24 — телеграм-канал однойменного телеканалу, створеного на базі захоплених українських ЗМІ у 2014 році. Акцент робиться на образі ЗМІ як «другої лінії фронту», з численними публікаціями про «праця журналістів у прифронтових умовах». Тематика створює міфологію «луганських характерів», де журналіст і воїн постають як символічне єднання. Канал підкреслює відродження регіону під окупацією через культурні заходи, імітуючи незалежність журналістики, однак фактично підпорядковується ідеологічній пропаганді, створюючи позитивний емоційний настрій: «життя триває, ми сильні».
- Блокнот Луганськ — канал таблоїдного формату, де новини подаються у розважальному стилі на основі гумористичних відео, ДТП, пліток, побутових інцидентів, з додаванням пропагандистських наративів про «звірства ЗСУ», фейки щодо отруєної води або «неадекватної влади Києва». Завдяки легкому тону і частоті таких повідомлень аудиторія поступово звикає до спотвореної реальності, не усвідомлюючи маніпуляцій. Хоча кількість відвертих пропагандистських матеріалів тут менша, вони інтегровані у розважальний контент, що робить їх особливо небезпечними.
Наприклад, у одному з відео «Блокнот Луганськ» опублікував сюжет про чайку, нібито висміювану іншими чайками.
Пропагандистські медіа системно формують образ «ЛНР» як повноцінного регіону Російської Федерації, прославляють війну проти України, мілітаризують культуру і освіту, героїзують окупантів і формують серед дітей та молоді слухняних громадян «русского мира». Це комплексна робота, що включає пропаганду, культурну колонізацію, заміщення ідентичності та створення альтернативної історичної пам’яті.
Наратив «ЛНР – це Росія» проявляється практично у кожному матеріалі «Луганськінформцентру» та «Луганськ 24». Приводами слугують:
- участь у «Всероссийском свадебном фестивале», освітніх заходах у Татарстані, поїздках до «Артеку»;
- укладання «угод про дружбу і співпрацю» з регіонами РФ (наприклад, зі Свердловською областю);
- отримання премій Кремля, таких як «Країну змінюють люди»;
- участь у федеральних конкурсах та фестивалях на рівні повноправних суб’єктів РФ.
Метою цих меседжів є створення відчуття, що «ЛНР» не окупована частина України, а органічний регіон Росії, який визнають і підтримують на всеросійському рівні, що підвищує легітимність окупаційної влади серед місцевого населення.
У напрямку героїзації війни та мілітаризації пропагандистська подача показує повномасштабну війну, або «СВО», не як катастрофу, а як норму і шлях до поваги та гордості. Пропагандистські матеріали охоплюють:
- операцію «Потік» з окремими серіями репортажів, виставками, портретами бійців, відео з передової;
- музичні події з військовою тематикою (виступи скрипаля Петра Лундстрема під час бойових дій);
- покази фільмів і виставок, присвячених «героїзму», зокрема в «музеї історії Луганська»;
- інтеграцію військової тематики у фестивалі, концерти та шкільні заходи.
Загальна ідея полягає у створенні атмосфери, де війна виправдана і славна, військові злочинці виступають моральними орієнтирами, а насильство описується як засіб справедливості.
Основною цільовою аудиторією інформаційної політики окупантів є діти та молодь, на яку орієнтовані такі інструменти:
- вручення паспортів школярам як символ інтеграції до «спільноти росіян»;
- поїздки до російських таборів («Дружба» в Башкортостані, «Артек», Єлабуга);
- участь у різноманітних творчих і освітніх заходах, квізах, творчих заїздах («Таврида.Арт»);
- залучення підлітків до трудової діяльності, яка позиціонується як патріотичне виховання;
- створення дитячих медіа-проєктів, що дублюють пропагандистську риторику дорослого телебачення.
Головне завдання цих заходів — закласти у дітей почуття належності до Росії та адаптувати їх до концепції «єдиного інформаційного простору» РФ.
Антиукраїнська та антизахідна риторика формує ворожий погляд на світ. Ключова теза пропаганди — Україна, Захід і міжнародні організації представлені як агресори, брехуни і загроза. В оглянутих медіа широко поширюються:
- фейки про «українські теракти», зокрема нібито авіаудар ЗСУ по Старій Кондрашівці Станично-Луганського району 2 липня 2014 року (при цьому штаб АТО наполягав, що обстріл був з артилерії бойовиків і не пов’язаний із авіацією сил АТО);
- історії про «розірваних людей», нібито атаки ЗСУ на цивільне населення;
- дискредитація міжнародної допомоги — «БРІКС підтримують нас, а Захід обманює»;
- шоковий, зневажливий контент, як-от образливі прозивні типу «безбожники хохли»;
- провокаційні сюжети, наприклад, про «Христа-оператора дрона».
Метою є викликання ненависті до України, посів страху висловлювати власну думку, виправдання окупації та демонстрація дій російської армії як вимушених і благородних.
Взаємозв’язок із культурою перетворюється в інструмент ідеологічного контролю. На окупованих територіях організовують фестивалі на кшталт «Донбасский экспресс», де виступають, наприклад, піаніст українського походження Олександр Романовський, який після концерту перед зруйнованим драмтеатром Маріуполя був відсторонений від викладання Королівським музичним коледжем у Лондоні. Проросійський блогер Юрій Подоляка оприлюднив інтерв’ю з Романовським, характеризуючи його як «піаніста, що народився в Італії, але мислить по-російськи», хоча фактично музикант народився у місті Кам’янське (Дніпропетровська область).
Крім згаданих фестивалів, росіяни просувають луганських митців на загальноросійські платформи, такі як Російська національна театральна премія «Золота маска», беруть участь у «Днях Достоєвського» та інших московських заходах.
Ці дії спрямовані на витіснення українських культурних маркерів і нав’язування російської культурної ідентичності як природної і «справжньої».
Інформаційне середовище на окупованій Луганщині є чітко структурованою і керованою системою, орієнтованою на інтереси Росії. Основна мета полягає у примусовому сприйнятті війни як буденної реальності та Росії — як «рідної» країни. Всі аспекти життя, від шкільних програм до ЗМІ, концертів і фестивалів, слугують виправданню окупації. Російська армія подається як героїчна, російська мова — як єдина правильна, а культурний простір — винятково російський. Майбутнє покоління цілеспрямовано виховується у дусі повної лояльності до Росії.
Автор: Валентина Троян, представниця Інституту масової інформації в Луганській області
Підтримайте Громадське радіо — вашу допомогу цінують і використовують для подальшої роботи.
