Донецька область на сході України давно привертає увагу Москви. За інформацією, президент Володимир Путін висловив намір призупинити війну в обмін на повний контроль над регіоном.
Наразі Росія контролює близько 70% території Донецької області, а також майже всю Луганську область, поступово, але впевнено просуваючись вперед.
Журналіст вирушає до прифронтового міста Добропілля разом із двома волонтерами. Це місто розташоване лише за 8 кілометрів від позицій російських військ. Місія волонтерів полягає у евакуації хворих, літніх людей та дітей у більш безпечні райони.
Перший відрізок подорожі проходить успішно. Евакуаційна броньована машина з системою радіоелектронної боротьби (РЕБ), що навмисно глушить дротові безпілотники, рухається зі швидкістю до 130 км/год. Дорога прикрита зеленою сіткою, призначеною закривати маршрут із повітря та захищати від атак російських дронів.
Характерними ознаками міста є:
– Порожні вулиці, де небагато мешканців виходять лише за необхідними припасами.
– Місто вже виглядає покинутим і залишається без водопостачання понад тиждень.
– Більшість будівель зазнали пошкоджень, деякі з них зруйновані повністю.
Волонтери Лаарц, 31-річний німець, та Варя, 19-річна українка, що працюють у благодійній організації Universal Aid Ukraine, лише за останній тиждень здійснили десятки виїздів, щоб допомогти вивезти мешканців із зони бойових дій.
Нещодавно російські підрозділи прорвали оборону навколо Добропілля, що викликало занепокоєння щодо міцності “поясу фортець” — однієї з найбільш укріплених ділянок фронту. Для стабілізації ситуації було перекинуто додаткові сили, і влада стверджує, що обстановку вдалося врегулювати. Втім, більшість місцевих жителів відчувають неминучу потребу залишити свої домівки.
Прибувши на місце евакуації, команда зустрічає 56-річного Віталія Калініченка, який очікує біля свого під’їзду з пластиковим пакунком речей. Він розповідає, що всі вікна у його квартирі вибило, і що він залишився там сам. Через кілька днів у районі впав дрон-камікадзе (“шахед”), що завдав шкоди його житлу і поранив ногу. У садку сусіда лежить обгорілий двигун від іншого бойового безпілотника.
З моменту збору евакуаційної групи по району знову кружляють російські дрони, і команда ховається під деревами, користуючись портативними детекторами дронів. Поруч проходить літня жінка, яку попереджають про небезпеку, і вона прискорює свій крок. В цей час відбуваються вибухи, які відлунюють серед багатоповерхівок.
Перед виїздом волонтери мають допомогти ще одній сім’ї, що живе неподалік. Лаарц вирушає пішки, попереджаючи про дрони, та вимикає в автомобілі систему глушіння, щоб зберегти заряд батареї. Система працює лише проти частини типів російських безпілотників. Протягом евакуації лунають численні вибухи, і мешканці квапляться у сховища.
Незважаючи на активність дронів, волонтерам вдається вивезти нових евакуйованих із міста, притому швидше, ніж при в’їзді. Серед пасажирів – 31-річний Антон, чиї батьки лишилися вдома і плакали на його прощання. Він сподівається, що і вони невдовзі погодяться покинути небезпечну зону.
У розмові Антон висловлює думку, що Україні слід шукати переговори для досягнення мирного вирішення конфлікту без нових жертв. Проте його 19-річна супутниця Варя налаштована скептично щодо можливості довіри РФ, зазначаючи, що передача Донбасу Росії не зупинить агресію, а лише відкриє ворогу ширші можливості для подальших атак.
Президент України Володимир Зеленський спростував припущення про можливу втрату Донеччини до кінця року. За його словами, Росії знадобиться не менше чотирьох років, щоб повністю окупувати залишки регіону.
Військові експерти відзначають, що:
– Успішне повернення територій неможливе без нового озброєння або підвищеної підтримки Заходу.
– Донеччина є стратегічно важливою для української оборони.
– Утримання регіону запобіжить загрозам для сусідніх областей, таких як Харківська та Запорізька.
Водночас ціна утримання – це життя й здоров’я українських військовослужбовців.
Уночі журналіст відвідує польовий госпіталь неподалік, де поранених можна приймати лише в темний час доби через постійну роботу ворожих дронів. Втрати російської сторони значно більші, можливо, утричі, проте Росія розраховує на більшу здатність витримувати втрати, ніж Україна.
Зведення із медичних підрозділів:
– Пацієнти, яких доставляють, мають важкі поранення, здебільшого саме через дрони.
– Один із перших поранених – чоловік при свідомості з вогнепальним пораненням у грудну клітку.
– Наступний пацієнт – чоловік сорока років із численними уламковими пораненнями, якого рятували протягом двох діб.
– Також доставляють безповоротно пораненого, якому майже повністю відірвало ногу внаслідок удару дрона.
Старший лейтенант Діма, 42-річний хірург, опікується стабілізацією поранених і підготовкою до подальшої евакуації. Він відзначає, що йому дуже важко бачити, як міг би зробити більше, але через час обмежений.
У спілкуванні стосовно перспектив віддати Донбас, лікар відповідає, що хоча закінчення війни є пріоритетом, це не може відбутися шляхом втрати територій. Вони прагнуть повернути свої землі і покарати країну-агресора.
Кількість поранених зростає з початком чергового наступу, і травми є одними з найтяжчих за всю війну. Медики працюють у вкрай напружених умовах, намагаючись врятувати життя кожного.
Коли журналіст повертається з фронтового району, уздовж полів соняшників і кукурудзи видно нові зміцнення:
– Кілометри колючого дроту.
– Насипи з червоної землі.
– Глибокі окопи.
– Лінії бетонних протитанкових перешкод, відомих як “зуби дракона”.
Ці оборонні інженерні споруди створені для стримування можливих раптових проривів російських військ.
Відомо, що Росія має в резерві понад 100 тисяч солдатів, готових до використання у наступних боях, подібно до спроб прориву під Добропіллям.
Загалом нові укріплення свідчать про погіршення ситуації у регіоні. Поки що контроль над частиною Донеччини зберігається, і ця ділянка ще може бути предметом дипломатичних перемовин. Проте Україна рішуче захищається на кожному метрі, незважаючи на втрати і виснаження.
