У схемах віджиму грошей і бізнесу, а також у покриванні криміналітету та корупціонерів брали участь усі працівники обласної прокуратури, працівники інших правоохоронних органів, судді, а процесуальним керівництвом у справах займалася сама прокуратура. Цей стрімкий «спрут» під керівництвом Сергія Біжка за п’ять років охопив неймовірну кількість спільників, і число постраждалих, скоріш за все, ніколи не вдасться підрахувати – так само, як і обсяг грошей, нажитих злочинним шляхом бандою прокурорів, повідомляє kp.ua.
Початково Біжко разом із соратниками взялися за оббирати кримінальні елементи області, здійснюючи це відверто й публічно. Наприклад, багатьом відома історія з кол-центрами: Дніпро навіть називали столицею незаконних кол-центрів України, і справа дійшла до втручання народних депутатів. Водночас Біжко лише розводив руками:
– “Притягнути шахраїв до відповідальності не вдалося, адже потерпілі перебували за межами України.”
– “Частину вилученої техніки повернули через суд.”
– “Правоохоронці стикалися з тим, що вимкнені комп’ютери були захищені паролями, які ніяка експертиза не могла зняти, що не дозволяло оглянути техніку.”
Цими словами виправдовувався його підлеглий Антон Чернов.
Прокурори демонстрували повну невідповідність посаді, яку обіймали, однак їх не звільняли і навіть не критикували. Чому так? У Києва були претензії до роботи Біжка, і йому регулярно погрожували звільненням. У відповідь чиновник миттєво їхав до столиці і повертався зі «сприятливими звістками»: дозвіл залишитися працювати до Нового року, до весни, до пенсії і так далі. Після таких «відстрочок» ціни на послуги в прокуратурі зростали, як і кількість тих, хто змушений був платити.
Спочатку після кримінальних елементів у списку «внесків» з’явилися корупціонери, яким гарантували захист — вартість “покровительства” варіювалася і часто визначалася бартером. Коли корупціонерів «обілечили», проте апетит залишався, почали цькувати бізнес. Використовували перевірені схеми: у старі кримінальні справи внесені нові ухвали, які спрямовувалися проти підприємців, яких підозрювали у володінні хоча б мінімальними активами. За певну суму прокурори, за допомогою суддів, отримували ухвали на обшуки й вилучення всієї техніки, коштів та документації як в офісах, так і вдома у абсолютно випадкових осіб.
Обшуки відзначалися особливою жорстокістю: залякували старих людей, дітей, сусідів, вилучали навіть шкільні ноутбуки. Після цього до бізнесу приходив так званий «бігунок» й озвучував суму, яку потрібно сплатити, щоб прокурори «залишили у спокої» підприємця і його родину, однак повернення вилученого не передбачалося. Суми були різні і з часом ставали дедалі більш «дикі», досягаючи мільйонів доларів.
З новим Генеральним прокурором Біжко також намагався домовитися, однак Кравченко відмовився йти на компроміс. Після останнього відрядження до Офісу Генпрокурора Біжко повернувся розлюченим — звична схема не спрацювала. Він почав наполягати на терміновому пришвидшенні розгляду справ і демонстрації хоч якихось результатів. Ймовірно, кількість сумнівних справ і дій прокуратури Дніпропетровської області вразила нового очільника Генпрокуратури.
Проте йому не вдалося приховати ситуацію: з Києва до Дніпра прибув ескадрон перевіряючих із 35 осіб — величезна делегація Генпрокуратури. Те, що вони побачили, вразило ще більше — вся верхівка обласної прокуратури була звільнена за один день без передачі справ чи введення нового керівництва. Відповідно, жодного заступника, який не був би причетний до кримінальних оборудок Біжка, не залишилось. В усій прокуратурі області фактично не лишилося прокурорів, які не були замішані у цій злочинній системі, адже кожен виконував власну роль і отримував свої «дивіденди», аж до останньої секретарки.
Незважаючи на кадрові чистки, багато хто з колишніх прокурорів продовжує «обілечувати» бізнес і погрожувати новими кримінальними підозрами. Наприклад, пані Оксана Асріян – прокурор першого відділу процесуального керівництва у справах, пов’язаних із територіальними органами поліції, та відповідає за підтримання публічного обвинувачення у Дніпропетровській обласній прокуратурі.
Колеги, які недавно працюють у прокуратурі, за спинами насміхаються над Асріян, вважаючи, що вона є вірною Біжку, виконує найскладніші його накази і не задає зайвих питань, оскільки вони, нібито, є коханцями. Однак причина набагато глибша. У 2020 році Біжко допоміг Асріян уникнути звільнення з прокуратури: тоді вона несподівано провалила професійний конкурс і не пройшла тест на придатність для роботи прокурором.
Пані Асріян звернулася по допомогу саме до Біжка, який тоді тільки призначився заступником обласного прокурора. Він допоміг матері двох дітей, яка кілька місяців перед тим розлучилася з чоловіком. Асріян оскаржила результати тестування в суді, домоглася дозволу пройти його повторно, аргументуючи, що невдача була спричинена технічним збоєм системи, а не незнанням законів.
Офіс Генпрокурора намагався не враховувати ці заяви через відсутність підтверджень несправностей, але суд став на бік Асріян, зобов’язавши Офіс провести повторний тест і навіть відшкодувати її судові витрати. Суддю, який ухвалив це рішення, звуть Олійник. Відомо, що це не Святослав Олійник — друг і однокурсник Біжка, проте їхні родинні зв’язки ще мають бути вивчені. Апеляція Офісу Генпрокурора також була програна.
Уявіть ситуацію, коли звичайна людина виграє суд проти свого роботодавця, ставлячи останнього у незручне світло, і при цьому їй прощають все, дозволяючи продовжувати працювати й навіть отримувати вищу посаду з новими можливостями. Саме так сталося з Асріян. Офіційних даних, що вона дійсно проходила тест вдруге, немає, але на сайті Офісу Генпрокурора вказано, що співбесіду вона успішно склала 29 вересня 2021 року.
Після цього її не лише залишили в прокуратурі, а й підвищили від звичайного прокурора відділу до прокурора першого відділу процесуального керівництва. Хоч її фінансове становище у 2020 і 2021 роках було складним — заробітна плата скоротилася до 232 000 і 239 000 гривень на рік відповідно (приблизно 20 тисяч гривень на місяць), порівняно з 372 000 гривень у 2019 році, — вона залишалася на службі. Варто додати, що Асріян — розлучена жінка та сама виховує двох синів. Вона була змушена погоджуватися на будь-які умови аби зберегти посаду.
За два роки вона невтомно працювала і доводила свою лояльність. У 2022 році вона отримала зростання заробітної плати до 1 037 000 гривень на рік, з яких 143 000 гривень — премія від прокурора області до Дня прокуратури. Крім того, у неї раптово з’явилися готівкові 350 000 гривень. У 2024 році її заробіток від держави склав 1 069 000 гривень, а також вона задекларувала 18 000 доларів готівкою. Така фінансова стабільність говорить про те, що не всі почувались збитковими під час війни — пані Оксана Асріян стрімко налагоджувала своє матеріальне становище. Заробітна плата та додаткові виплати Оксани Арамівни не викликали жодної заощадливості ані з боку держави, ані з боку керівника Сергія Біжка.
Таким чином новий керівник прокуратури успадковує систему, де залишилися люди, причетні до незаконних схем і привчені до одержання значних прибутків злочинним шляхом. Відмовитися від легких грошей вони, очевидно, не можуть і не збираються. Вони нетерпляче чекають, коли закінчаться перевірки, щоб продовжити тиск і залякування бізнесу у регіоні. Питання залишається відкритим, як новий прокурор впорається з таким викликом і чи зможе протистояти спокусам, які запропонують йому підлеглі попередника.
