Працюючи на причалі острова Сент-Гелена, Південна Кароліна, у спекотний літній день, Ед Аткінс витягнув із води п’ятиметрову сітку та викинув кілька блискучих білих креветок із солоного болота.
Аткінс, рибалка з громади Ґулла Ґічи, продає живу наживку рибалкам у крамниці, яку відкрили його батьки у 1957 році. «Коли їх не стало, вони подбали, щоб я перейняв справу і продовжував її», — розповів він. «Я займаюся цим сам уже понад 40 років».
Ці прибережні болота, на яких ґрунтується спосіб життя пану Аткінсу, розташовані на стику між сушею та морем. Це важливе середовище для нересту багатьох морських видів, включно з рибою, що має промислове і рекреаційне значення.
Однак ці широкі, здавалося б, вічні морські ландшафти за останніми дослідженнями стали одними з найбільш уразливих морських екосистем світу. Нова дослідна праця, опублікована цього четверга в журналі Science, детально описує та відображає впливи людської діяльності, які глибоко змінюють океани та узбережжя по всьому світу.
Автори роботи попереджають, що багато морських екосистем Землі можуть зазнати радикальних та незворотних змін у разі, якщо такі чинники, як зміна клімату, надмірний вилов риби, окислення океанів та урбанізація прибережних зон, продовжуватимуться безконтрольно.
За словами Бена Гальперна, морського біолога і еколога з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі і одного з авторів дослідження, це можна охарактеризувати як «смерть від тисяч порізів». Він зазначив: «У нас буде менш багатий спільнотний склад видів, і це може бути настільки суттєво, що ми не впізнаємо цих спільнот».
Серед інших екосистем, що перебувають під високим ризиком – морські трав’яні луки, скелясті приморські зони та мангрові ліси. Саме прибережні частини океану є найбільш залежними від людини, вони забезпечують природний захист від ураганів та штормів. Крім того, більшість комерційного та рекреаційного вилову риби, що у США підтримує понад два мільйони робочих місць, відбувається саме у прибережних водах.
### Культурне та екологічне значення Ґулла Ґічи
Крім екологічного, на кону стоїть і нематеріальне культурне багатство. Спільнота Ґулла Ґічи, до якої належить пан Аткінс і яка походить від поневолених західноафриканських рабів, змушених працювати на рисових і бавовняних плантаціях південно-східного узбережжя Америки, безпосередньо пов’язана з рибальством і морським узбережжям.
Лідерка цієї спільноти Маркетта Ґудвайн, яка є обраним головою Ґулла Ґічи, підкреслила:
– У нас своя мова, свої кулінарні традиції та унікальна екологічна система.
– Ця культури залежить від таких природних елементів, як устрицеві ділянки, корінні трави і прибережні ліси, які характеризують морське узбережжя й численні приливні та бар’єрні острови, відомі як Морські острови.
– «Без усього цього не буде Морського острова, а без Морського острова — не буде культури Ґулла Ґічи», — сказала вона, відома також як «Королева Кует».
### Океан, що стає біднішим
Дослідження намагається точно виміряти, наскільки людські фактори стискають, переміщують і трансформують прибережні та морські середовища.
Перші кроки роботи почалися на початку 2000-х років, коли поширені масові вибілювання коралів викликали тривогу серед науковців. В результаті Бен Гальперн та його колеги розпочали картографування найздоровіших та найменш постраждалих від людської діяльності зон океану, а також визначали найбільш уражені території.
Основна складність полягала у порівнянні різних морських біотопів – від коралових рифів до глибоководного дна – та їх реакції на різноманітні фактори впливу, такі як вилов риби, підвищення температури. Для цього було розроблено так званий «індекс впливу», розрахунок якого базується на:
1. Місцезнаходженні кожного біотопу;
2. Інтенсивності різних чинників впливу на цей біотоп;
3. Вразливості конкретного середовища до кожного виду впливу.
За нинішніми світовими тенденціями, до середини століття близько 3% глобального океану можуть зазнати таких змін, що стануть неможливими для розпізнавання. У прибережних водах цей показник перевищує 12%.
Регіональні відмінності
– Тропічні та полярні моря ймовірно зазнають найбільш виражених змін порівняно з помірними зонами середніх широт.
– Людський вплив швидше зростатиме в офшорних зонах, але прибережні води і в подальшому будуть найбільш уразливими.
– Серед країн, які є найбільш залежними від морських ресурсів, виділені Того, Гана та Шрі-Ланка.
Пан Гальперн додав, що більшість екосистем стануть екологічно біднішими за рахунок зниження біорізноманіття. Це пов’язано з тим, що видів, стійких до кліматичних змін та інших чинників, значно менше, ніж видів, які є більш вразливими.
### Найзначніші чинники впливу
Дослідження виявило, що основними чинниками тиску тепер і в майбутньому залишаються:
– Підвищення температури океану;
– Надмірний вилов риби.
Проте ефект вилову, ймовірно, був недооцінений – у моделі передбачалося, що рівень вилову залишиться стабільним, а також враховувалися лише цільові види, без обліку випадкового вилову та руйнівного впливу тралення дна.
Інші фактори, які не були повністю враховані, включають seabed drilling (буріння дна) і підводний видобуток корисних копалин, що швидко поширюються у відкритих водах.
Також в моделі застосовано лінійний підхід до сумування впливів, хоча насправді вплив чинників може бути синергетичним, коли сумарний ефект перевищує просту суму.
З цього приводу Майк Еліот, морський біолог з університету Галла в Англії, відзначив:
– Деякі фактори можуть посилювати один одного;
– Інші можуть взаємно нейтралізуватися.
Однак він погоджується із загальними висновками дослідження, підкреслюючи, що кількість чинників, що впливають на океан, зростає, і хоча точні прогнози складні, тенденція до погіршення очевидна.
### Час масштабувати зусилля
Результати подібних досліджень допомагають удосконалити управління океанами та планування простору, зокрема підтримати ініціативи на кшталт 30×30 — глобальної кампанії, яка ставить за мету забезпечити охорону 30% суші та морських територій до 2030 року.
Один з успішних прикладів — басейн ACE в Південній Кароліні, що включає майже 350 тисяч акрів майже незайманих водно-болотних угідь, через які протікають ріки Ешпу, Комбі та Едісто.
Переправа на човні через цей безкрайній басейн створює відчуття плоскої безмежності: сонце пекуче, а солоні болота ростуть у всіх напрямках. Кольори – яскраво-сині та зелені — нагадують абстрактну живопис або оживлену карту.
Домінують білі водяні птахи, а іноді на водній гладі з’являються групи сірих дельфінів-бутилконусів. Існує унікальна поведінка, що називається strand feeding, коли дельфіни оточують косяк риби та штормлять на мілині, використовуючи острови як «гігантські тарілки» для трапези. Цей рідкісний феномен майже не спостерігається поза Південно-Східним узбережжям США.
Нещодавно у відокремленому куточку болота виникла мурована стінка з бетонних блоків, що тепер майже повністю покрита тисячами мушель. Її називають «устрицевими замками» — конструкціями, які, здається, зійшли зі сторінок казок про русалок.
Група волонтерів із заводу Boeing у північному Чарльстоні встановила ці блоки в рамках ініціативи Nature Conservancy і Південно-каролінського департаменту природних ресурсів за програмою «живих прибережних зон». Мета цього проєкту — стабілізувати узбережжя природними матеріалами, такими як устриці та місцева рослинність.
Результати вже дають позитивні результати:
– За блоками вода проходить і відкладає мул.
– Рівень мулистого осаду значно зріс порівняно з іншими зонами.
– На цьому осаді міцно вкоренилися і піднялися вгору бортові трави.
Елізабет Флай, директорка з питань відновлення екосистем і охорони океану у відділенні Nature Conservancy у Південній Кароліні, зазначила:
– «Ми довго тестували і пілотували проєкти, а зараз настав час масштабувати їх».
Ця ініціатива підтримує понад 200 малих живих берегових зон, реалізованих за участю волонтерів і громадських організацій, включно із Нацією Ґулла Ґічи. «Живі прибережні зони» з’являються у різних точках:
– Серед очисних споруд Чарльстона;
– На в’їзді до розкішного гольф-курорту Кіава;
– На базах морської піхоти, зонах спуску човнів, причалах.
Ці проекти є частиною мережі South Atlantic Salt Marsh Initiative, що об’єднує Pew Charitable Trusts, Міністерство оборони США, федеральні та державні установи, і охоплює мільйонакровий масив солоних боліт у чотирьох південно-східних штатах США.
Незважаючи на наукові зусилля з дослідження та захисту морських середовищ, жителі прибережних спільнот вже відчувають як великі, так і невеликі зміни у своєму щоденному житті.
### Культурне відновлення і зміни клімату
Наприклад, наступного дня після демонстрації рибальських методів пана Аткінса у містечку Маунт-Плезант, що за 80 миль уздовж узбережжя, відбувся щорічний фестиваль Sweetgrass, присвячений традиційним кошикам з ґулла ґічи. У набережному парку десятки майстрів представляли свої вироби з солодкої трави, очерету, пальмових листків і шишок сосни.
Однією з учасниць була Генрієтта Снайп — майстриня плетіння кошиків п’яти поколінь, що демонструвала вироби від бабусі до правнуків. Вона почала навчатися ремеслу у 7 років і тепер, у 73, гордиться збереженням традицій та передаванням знань про кошикарство й його історію.
Водночас Генрієтта відзначає значні зміни довкола. Вона помітила, що клімат змінюється вже багато років:
– Великі урагани здаються більш частими і більш руйнівними.
– Збори матеріалів для кошиків стають складнішими.
Раніше чоловіки в родинах збирали рослини у дюнах, болотах та лісах, тепер же збирати трави стає складніше через скорочення їх кількості та обмежений доступ до розбудованих і приватних частин узбережжя.
«Часи приносять багато змін», — підсумувала вона.
### Методологічні зауваження
Карти та таблиці, що відображають людський вплив на океани, базуються на сценарії SSP2-4.5 — «помірний шлях», який відповідає нинішній політиці щодо зміни клімату.
### Джерела інформації
Інформація отримана з досліджень Гальперна та колег (Science, 2025), за підтримки проекту Ocean Reporting Network у співпраці з Центром Пулітцера.
