У НАТО заявляють, що Росія веде проти альянсу гібридну війну та водночас готується до можливого масштабного конфлікту. Значне збільшення кількості інцидентів, пов’язаних із порушенням повітряних кордонів країн НАТО, спричинило загострення напруженості в Європі та викликало серйозні занепокоєння щодо довготривалих намірів Росії.
Західні експерти підкреслюють, що російська економіка дедалі більше мобілізується під військові потреби, що сприяє зростанню військового потенціалу країни. Втім, на сьогодні не спостерігається явних ознак підготовки до масштабного вторгнення, таких як масове перекидання військ. Тому більшість аналітиків вказують на період у кілька років, протягом яких Росія може підготуватися та розпочати повномасштабний наступ у Західній Європі.
Військові аналітики ВВС зібрали основні питання, пов’язані з підготовкою Європи до можливої великої війни, і надали відповіді на них.
Чому на Заході вважають, що Росія може напасти на НАТО?
Основна відповідь: війна в Україні, антагонізм російського керівництва щодо НАТО та активна мілітаризація Росії формують підґрунтя для побоювань нападу в майбутньому, хоча на сучасному етапі прямих ознак цього немає.
Відносини між Росією та Заходом різко загострилися у 2014 році, коли Росія анексувала Крим, підтримуючи свої дії військовою силою, а також брала участь у гібридному конфлікті на Донбасі.
У 2017 році перші російські навчання “Захід” у Білорусі викликали побоювання у Балтійських країнах та Польщі щодо потенційної підготовки до вторгнення, але подібні побоювання не виправдалися навіть під час другої хвилі навчань у 2021 році. Натомість, у лютому 2022 року навчання “Союзна рішучість” у Білорусі фактично передували повномасштабному вторгненню Росії в Україну.
Починаючи з 2022 року, до НАТО приєдналися Фінляндія та Швеція, які раніше дотримувалися нейтрального статусу, визнавши, що він не забезпечує належного рівня безпеки. Цей крок не істотно збільшив сил альянсу, але суттєво наблизив натівську військову інфраструктуру — аеродроми, порти та бази — до російських кордонів.
Російське керівництво розглядає розширення НАТО як серйозну загрозу. Зокрема, можливість вступу України до альянсу є однією з оголошених причин російського вторгнення.
Чому країни Балтії — імовірний театр бойових дій?
Коротко: це єдина територія, де Росія має значну сухопутну межу з членами НАТО, причому це країни з колишніх радянських республік.
Росія межує з країнами НАТО у трьох головних регіонах:
- Далекий Схід — морський кордон зі США.
- Чорноморський регіон — морський доступ Туреччини, Румунії, Болгарії.
- Балтійський регіон — сухопутний кордон з Естонією, Латвією, Литвою, Польщею (через Калінінградську область), а також з Фінляндією і Норвегією.
Ризик конфлікту з США вважається низьким через наявність взаємного ядерного стримування. Морський конфлікт у Чорному морі також малоймовірний через відсутність історичних територіальних претензій і слабкість російського Чорноморського флоту порівняно з флотами союзників.
Після атак українських безпілотників основні сили Чорноморського флоту було виведено з анексованого Севастополя і розміщено на базі в Новоросійську.
Російські збройні сили традиційно більш ефективні у сухопутних боях і менш схильні вести морські конфлікти.
Географічна позиція країн Балтії ускладнює їх оборону. Вони відокремлені від решти Європи 60-кілометровим “Сувалкським коридором” — вузьким сухопутним коридором між Польщею та Литвою, який проходить через Білорусь та Калінінградську область Росії. У разі блокади цього коридору сухопутний зв’язок країн Балтії буде перервано, і постачання може відбуватися лише по морю або повітрям.
Інші ділянки кордону з Росією та Білоруссю теж вважаються вразливими зонами. У разі вторгнення завдання НАТО у регіоні — утримувати оборону, тримаючи оборонні рубежі до прибуття основних сил з глибини Європи.
Чи ведеться вже в Європі гібридна війна, і наскільки європейські країни НАТО готові до неї?
Короткий огляд: НАТО впевнене, що Росія вже веде гібридні дії та розпочало відповідні операції для протидії цим загрозам.
Гібридна війна — це ворожі дії, які ведуться у мирний час без відкритого військового протистояння. До них належать диверсії, кібернапади, порушення повітряного простору тощо.
Серед таких випадків у НАТО називають пошкодження підводних кабелів у Балтійському морі з 2023 до початку 2025 року. Росію прямо не звинувачують, але генсек НАТО Марк Рютте вважає, що ці дії пов’язані з Росією.
У 2025 році НАТО розпочало операцію “Балтійський страж” (Baltic Sentry) для захисту критичної інфраструктури, після чого випадки пошкодження кабелів припинилися.
У останні тижні почастішали інциденти з порушеннями повітряного простору країн НАТО, де або безпосередньо бере участь Росія, або є підозри в цьому:
- вторгнення російських безпілотників у повітряний простір Польщі;
- прольоти російських винищувачів МіГ-31 над Естонією;
- численні випадки появи безпілотників поблизу аеропортів Данії та Норвегії.
Водночас корабельна або повітряна агресія у вигляді перетину “червоних ліній” поки не зафіксована, тому використовувати зброю відповідно до протоколів НАТО не було необхідно.
Сіре поле полягає в того, що складно довести наміри Росії: ймовірно, що деякі порушення могли статися випадково, як і в 2005 році, коли російський винищувач заблукав і впав на території Литви.
Однак на тлі поточної ситуації в Україні і нових військових реалій НАТО схильне вважати, що Росія планує і здійснює гібридні дії.
Під час інциденту з дронами у Польщі НАТО запустило операцію “Східний страж” (Eastern Sentry) для захисту повітряного простору країн-членів. Проліт російських винищувачів стався після початку цієї операції.
Критика НАТО часто стосується невідповідності реагування на гібридні загрози. Зокрема, польські та нідерландські винищувачі збивали безпілотники дорогими ракетами, що не є ефективним з точки зору співвідношення вартості.
Польоти російських винищувачів над територією Естонії супроводжували італійські F-35, а фотографії російських літаків демонстрували шведські льотчики.
Формальні підстави для застосування зброї в цих випадках відсутні, проте у європейських політиків набирає популярності ідея нападати на російські літаки у разі перетину повітряних кордонів.
Як НАТО готується вести бойові дії з Росією у разі війни?
Коротко: Західні військові технології і тактика істотно відрізняються від російських. Плани бойових дій НАТО базуються на використанні високоточних ракет, авіації й артилерії, а не на широкому застосуванні безпілотників у наступі.
Досвід війни в Україні показує, що позиційна війна, яка склалася між силами, виникла через те, що Росія не змогла швидко здобути перемогу. Володіючи перевагою у безпілотниках, російські війська застосовують штурмову тактику малих груп піхоти.
На навчаннях “Захід-2025” російські сили тренувалися маневровій обороні, активно використовуючи класичні прийоми — мототехніку, ударні FPV-дрони поряд з танками і інженерною технікою.
Водночас НАТО планує менше покладатися на дрони в ударній ролі, використовуючи їх переважно для розвідки, цілевказання та спостереження.
Авиація для західних військових є ключовим елементом ведення бойових дій, значно більш пріоритетним, ніж у війні в Україні, де авіація забезпечує підтримку піхоти.
Стратегія НАТО на східному фланзі передбачає:
- стримування передових підрозділів противника;
- швидке перекидання резервів і сил посилення;
- формування основних сил у зоні бойових дій.
Серед країн-членів оформлені багатонаціональні бойові угрупування у Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії, Угорщині, Словаччині та Болгарії.
Чи існує у НАТО боєздатна армія?
Головне: НАТО не має єдиної армії, що залишається серйозним викликом для альянсу. Проте сумарна чисельність збройних сил країн-членів у Європі приблизно дорівнює чисельності російської армії, а мобілізаційні резерви є значними.
Загальна чисельність активних військових у країнах НАТО — близько 3,5 мільйона, з яких приблизно 1,3 мільйона становлять американські солдати. За дослідженнями центру Breguel, європейські країни НАТО мають близько 1,47 мільйона військовослужбовців.
Росія веде криваву війну в Україні з приблизною чисельністю угруповання понад 700 тисяч солдатів, що виснажує її людські ресурси для швидкого збільшення чисельності.
Резервними силами в Росії вважають усіх, хто пройшов військову службу, а мобілізаційним людським ресурсом — загальне можливе населення, що підлягає призову.
Порівняно з Росією, в Європі значно більший мобілізаційний потенціал через більшу кількість населення (550-600 мільйонів проти приблизно 146 мільйонів у Росії).
Важливо зазначити, що мобілізаційний ресурс не гарантує швидкого формування великих боєздатних сил. Рівень військової підготовки населення суттєво впливає на цю здатність.
Як приклад, Фінляндія має приблизно 24 тисячі активних військових, проте понад 870 тисяч резервістів, що становить один із найвищих показників у світі. Влада планує підвищити вік перебування в резерві до 65 років, що до 2031 року дозволить збільшити кількість резервістів до мільйона.
Фінляндія підтримує обов’язкову військову службу для чоловіків та розвинену систему мобілізації.
Польща, розташована неподалік від Росії, має великий резерв сил. Після 2022 року було створено війська територіальної оборони, введено обов’язковий військовий облік для чоловіків та деяких категорій жінок до 60 років. Загалом польський резерв налічує понад 1 мільйон осіб, з яких приблизно 350 тисяч мають військову підготовку.
Країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва — також активно розвивають мобілізаційні ресурси, це проявляється у відновленні призову, зміцненні територіальної оборони і співпраці з НАТО, а також у поверненні військової підготовки в освітні програми. Латвія ставить завдання до 2027 року сформувати боєздатний резерв чисельністю близько 50 тисяч осіб.
Військова медицина
Німеччина розробляє план медичного забезпечення на випадок масштабного зіткнення з Росією. Готується підготовка військових медиків із урахуванням специфіки війни в Україні.
За словами голови Центральної медичної служби Бундесверу Ральфа Хоффмана, німецькі госпіталі повинні бути готові приймати щодня до тисячі поранених. Для цього буде потрібно близько 15 тисяч ліжок, на що впливатиме інтенсивність і масштаб конфлікту.
На даний момент у Бундесвері служать близько 15 тисяч медичних працівників, включно з лікарями та середнім і молодшим медперсоналом, але ця кількість є недостатньою, тож її будуть збільшувати.
Сучасні бойові умови вимагають нових підходів: не лише змінюється характер поранень (вогнепальні поранення зменшилися, натомість зросла кількість травм від вибухів і опіків, спричинених бойовими дронами й дронами-камікадзе), а й ускладнилася евакуація поранених через постійну загрозу з боку безпілотників.
На фронті потрібне стабілізування стану поранених протягом тривалого часу, що потребує збільшення медичного персоналу і відповідних умов.
Також вивчаються різні способи евакуації поранених у тил — госпітальні поїзди, автобуси, медична авіація.
Як розглядається проблема ядерної зброї?
Суть: Франція та Велика Британія мають власну ядерну зброю, як і США, які зберігають тактичні ядерні заряди у кількох європейських країнах. Росія володіє тактичною ядерною зброєю і розміщує її також у Білорусі. Застосування тактичної ядерної зброї менш регламентоване і становить велику загрозу через нижчий поріг застосування. Однак існує ядерне стримування не тільки на стратегічному рівні, а й на рівні оперативно-тактичних сил, що діє як стримуючий фактор.
Між Росією і США існує стратегічне ядерне стримування, що забезпечує запобігання прямому ядерному конфлікту через загрозу глобального ядерного апокаліпсису.
Крім Росії, стратегічний ядерний потенціал мають Франція і Велика Британія, що ускладнює будь-який потенційний конфлікт із західними країнами.
Тактична ядерна зброя (ТЯЗ) знаходиться у розпорядженні Росії, США, а також, ймовірно, Франції. Росія зберігає її як на своїй території, так і у Білорусі, тоді як США мають арсенал у Бельгії, Нідерландах, Італії, Німеччині та Туреччині. Використання цієї зброї контролюється американською стороною.
Основна небезпека полягає у низькому порозі застосування цієї зброї, оскільки її потужність значно менша за стратегічну, що може спонукати учасників конфлікту до ризикованих дій.
Незважаючи на це, у Європі склалася система ядерного стримування між Росією, Білоруссю і силами НАТО, яка ймовірно стримує експансію і початок більш широкого конфлікту.
Чи може Європа розраховувати на підтримку США?
Коротко: Європейські країни дедалі більше орієнтуються на власну оборону, хоча 5-та стаття Північноатлантичного договору залишається чинною, і США продовжують бути вагомим союзником.
Протягом Холодної війни безпеку на європейському континенті у НАТО забезпечували США, що включало постачання озброєнь і присутність військ.
Після приходу Дональда Трампа в США посилилися заклики до європейських союзників самостійно дбати про власну безпеку, що зіграло роль у певній зміні оборонної політики.
Попри це, США залишаються активним членом НАТО і беруть участь у маневрах на європейській території.
Проте серед європейських лідерів спостерігається зростаючий скепсис щодо рівня майбутньої підтримки зі Сполучених Штатів. Наприклад, польський прем’єр Дональд Туск відкрито говорив про можливе зменшення ролі США в європейській безпеці.
Польща, маючи тісну військово-технічну співпрацю з Вашингтоном, залишається активним партнером США, але для інших європейських країн ситуація залишається відкритою.
Тим не менш, Європа не відмовляється від трансатлантичного партнерства і працює над формуванням власної оборонної стратегії як у межах НАТО, так і у рамках Європейського Союзу.
Чи готова європейська економіка до війни?
Після розпаду СРСР багато європейських країн, що входять до НАТО, продовжували скорочувати військові витрати, що призвело до зниження боєздатності армій.
Хоча європейські економіки значно більші за російську, їхні військово-промислові комплекси були орієнтовані переважно на мирне виробництво і зараз потребують значних інвестицій для технологічного оновлення.
У цьому контексті більш актуальні дії в межах ЄС, ніж безпосередньо у рамках НАТО, оскільки потрібен колективний підхід до закупівель, планування та інвестицій, а також вдосконалення законодавства для уникнення хаосу.
Європа поступово рухається в цьому напрямку: у 2025 році витрати на оборону прогнозуються на рівні 381 мільярда євро проти 343 мільярдів у 2024 році. Інвестиції у ВПК плануються близько 130 мільярдів євро.
Очікується, що військові видатки країн ЄС у 2025 році становитимуть близько 2,1% ВВП, що значно нижче цілі НАТО — 5% до 2035 року.
Чи готовий європейський військово-промисловий комплекс?
У короткому викладі: наразі ні. ВПК Європи лише починає виходити із тривалого періоду недофінансування та має обмежені виробничі потужності, проте активно розбудовує нові підприємства і збільшує темпи виробництва.
Заступник генерального секретаря НАТО з операцій Том Гоффус зазначив, що Росія, маючи економіку, що становить приблизно 5% економіки НАТО, за три місяці виробляє стільки боєприпасів, скільки країнам альянсу потрібно на рік.
Водночас у Європі будуються нові заводи, спрямовані на зменшення залежності від імпорту з Азії і США. Основні проекти включають виробництво снарядів, вибухівки, артилерії та систем ППО.
Ключові європейські компанії, такі як німецька Rheinmetall, будують великі фабрики в Латвії, Литві та Німеччині, що запрацюють протягом наступних років.
Ракетний виробник MBDA розширює виробництво систем протиповітряної оборони, включаючи системи Patriot у Німеччині.
Шведська компанія Sweden Ballistics (Swebal) планує до кінця 2027 року наростити виробництво вибухівки до 4 тисяч тонн на рік.
Польський завод Lucznik запустив серійне виробництво штурмових гвинтівок Grot, плануючи близько 100 тисяч на рік.
Водночас війна в Україні показує, що бойові дії постійно змінюються й виникають нові типи зброї, що ставить завдання масового виробництва відповідних засобів протидії.
Зокрема, перехід до тактики дій малими піхотними групами вимагає запровадження ефективних протипіхотних загороджень. У зв’язку з цим окремі країни (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Україна) можуть вийти з Оттавської конвенції, яка забороняє протипіхотні міни.
Нещодавній проліт кількох десятків безпілотників у Польщу демонструє невідповідність існуючих засобів ППО, які були спроектовані для захисту переважно від пілотованої авіації та ракет, та не є ефективними проти дешевих дронів.
Головний секретар НАТО Марк Рютте у розмові з Bloomberg зазначив, що застосування дорогих ракет для збиття дешевих дронів є неефективним, але альянс активно вдосконалює технології на основі досвіду України.
Відповідаючи на питання щодо дефіциту обладнання, він також визнав, що у короткостроковій перспективі такі проблеми присутні.
Наскільки критична ситуація зараз?
Основна теза: у найближчій перспективі не йдеться про початок великої війни між НАТО і Росією. Росія не розпочне воєнне протистояння з альянсом, не завершивши конфлікт в Україні, а після цього їй знадобиться час для переозброєння і формування сил для власне вторгнення.
Наразі ризик повномасштабного воєнного зіткнення вважається низьким.
Російські війська в Україні поступово просуваються, але темпи цих дій обмежені і супроводжуються значними втратами: за підрахунками ВВС, за станом на початок вересня загинуло понад 128 тисяч росіян, хоча фактичні втрати можуть бути вдвічі більшими.
Збереження нинішнього угрупування в 700 тисяч солдатів не дозволяє Росії вести наступ динамічними великими силами, що обмежує можливості оперативного прориву фронту.
Умови для одночасного ведення війни в Україні та нової масштабної агресії Росія не має.
Гібридні дії Росії інтерпретуються як ознака того, що ситуація на фронті не відповідає очікуванням російського керівництва.
Таким чином, формування сил до наступу на Захід, за оцінками експертів, займе кілька років.
Безпосередня підготовка до вторгнення включатиме концентрацію великих військових контингентів біля кордону, що буде помітним у пресі і суспільстві.
Нагадаємо, що підготовка Росії до війни в Україні розпочалась весною 2021 року, що стало очевидним у пресі вже навесні 2022-го, за кілька місяців до початку повномасштабного наступу.
Отже, інформаційне висвітлення подібної концентрації сил можна очікувати лише за кілька років після завершення війни в Україні.
