,

Бажання Юлії Бевзенко бачити Київ по-справжньому коханим: як вона творить нову сторінку історії столиці України | Кияни

Христина Левченко

23 Вересня, 2025

Юлія Бевзенко є менеджеркою Києва, авторкою культурно-історичних проєктів, зокрема ініціативи “Шукай!”, а також впливовою інфлюєнсеркою. Для неї Київ — це домашній простір, хоча вона тут не народилася. Вона називає столицю своїм найкращим роботодавцем і розповідає її історії через мініскульптури проєкту “Шукай!” (@shukay.kyiv), власний блог, виступи та спільні ініціативи з брендами та меценатами, які поділяють її захоплення ідеєю розвитку міста.

Юлія проводить екскурсії для амбасадорів України, впливових іноземних гостей, дипломатів з-за кордону та представників медіа, занурюючи їх у минуле та сучасність Києва. Маршрути, які вона розробила, протягом 11 років її професійної діяльності пройшло понад мільйон відвідувачів.

Ідея проєкту “Шукай!” була натхнена мініскульптурами з Ужгорода, де вона побувала у 2017 році на індивідуальній екскурсії і відвідала відомі місцеві скульптури. Цей приклад показав, як маленьке місто може здобути впізнаваність завдяки таким «маленьким дивам». Юлія запропонувала створити подібний проєкт у Києві. Перша скульптура була присвячена котлеті по-київськи, і з того часу назва “Шукай!” стала символом щонайменше 50 історій міста, втілених у бронзових мініатюрах.

Подібні ініціативи існують і в інших містах світу: це гноми у Вроцлаві, скульптури в метро Нью-Йорка, роботи ужгородського скульптора Михайла Колодка в Будапешті. Однак київський проєкт є унікальним тим, що керується приватною особою, а скульптури створюються і даруються місту меценатами.

За сім років свого існування проєкт “Шукай!” став невід’ємною частиною міської культури. Бронзові скульптури служать орієнтирами для киян та туристів, біля них проводяться екскурсії, вони згадуються в книгах, тревелвідео, квестах та навіть підручниках, а питання про “Шукай!” включені у тестування Національного мультипредметного тестування (НМТ). Завдяки цим мініатюрам мільйони людей дізналися про багатство історій Києва.

Проєкт має цілісну екосистему, яка включає:

  • Освіту та дітей – школярі шукають скульптури разом із вчителями та презентують шкільні проєкти, пов’язані з ними.
  • Туризм – інші екскурсоводи використовують скульптури для проведення своїх екскурсій, стимулюючи туристичну галузь.
  • Генерацію контенту – люди активно створюють фото- та відеоматеріали зі скульптурами, що додає популярності меценатам.
  • Медійну активність – ЗМІ регулярно пишуть про проєкт.
  • Місцевих жителів – мініскульптури слугують безкоштовним дозвіллям для киян, сімей і друзів.

Для участі в екскурсії досить зайти на сайт або у Instagram “Шукай”, вибрати мініскульптури, які хочеться побачити, та скористатися інтерактивною картою з розташуванням об’єктів. Можна обрати найближчі одна до одної локації, наприклад, чотири скульптури на Ярвалу або шість на Хрещатику. Опанувати всі 50 скульптур за один день не рекомендується: був випадок, коли пара намагалася це зробити, ледве повернувшись додому перед комендантською годиною, проте так і не встигла знайти всі. Юлія радить розтягувати задоволення, сприймати огляд міста не як марафон, а як тривалий процес пізнання — на кшталт знайомства з близькою людиною, яке відбувається протягом років.

Відбір тем і скульпторів відбувається за шляхом залучення меценатів, які бажають долучитися до проєкту. Юлія має банк ідей символів та орієнтується на невідкриті раніше історії Києва, працює на випередження. Потім обирають напрямок, який буде увічнено в скульптурі, та шукають унікальний інсайт. Наприклад:

  • скульптура «Прочитано» присвячена прочитаному повідомленню;
  • «У Ольги під плащем меч» — жіночій силі;
  • «Щедрик» — культурній дипломатії.

Для підбору деталей символів Юлія співпрацює з комунікаційниками, піарниками, стратегами, а також консультується з фахівцями галузі, до якої належать скульптури. Таким чином, їхня робота точна і глибока: наприклад, у створенні скульптури «Герої» вона радилась із військовими про форму, бороду, взуття воїна.

Проєкт має сталу команду митців, інженерів і фахівців із бронзи, які забезпечують інтерактивність експонатів — деякі світяться, звучать або гріються. Їхні імена вказані на табличках біля скульптур і на офіційному сайті.

Обрання локацій для скульптур базується на їхній символічній прив’язці до історії, але інколи виникають складнощі, коли ідеальна локація недоступна чи перебуває в занедбаному стані. У таких випадках скульптуру розміщують поблизу, щоб історія залишалася доступною для відвідувачів. Такий підхід дозволяє не втрачати можливість реалізувати культурний проєкт та збагатити місто.

Юлія має улюблені мініскульптури, серед яких:

  1. «Герої» – розміщена низько, тому для огляду потрібно схилитися на коліно.
  2. «Прочитано» – дві галочки, що світяться синім, фіолетовим і зеленим, символізують очікування рідних із фронту.
  3. Шахісти – двоє персонажів у Парку Шевченка, де дійсно грають у шахи люди старшого віку, зі схованою у скульптурі шаховою пасхалкою.
  4. «Слоник» – фонтан-скульптура біля Арки Свободи, яка нагадує дитинство.
  5. Балкон – весела ілюстрація проблеми захаращених балконів у Києві.
  6. Пальма – символ, що закликає торкнутися і пробити стелю, наслідуючи справжню пальму Лівістона в ботанічному саду.
  7. Каштан – головний міський символ, розміщений біля мерії.
  8. Ольга – скульптура з прихованим під плащем мечем княгині.
  9. Цукровий буряк – історична вшанування цукрових магнатів Терещенків, побудовників Києва і КПІ.
  10. Перепічка – втілення бренду легендарної сосиски в тісті, створеного військовим і Героєм України.

Процес створення скульптури охоплює багатоетапну роботу:

  • архівні дослідження;
  • розроблення концепції та змісту символів;
  • пошук інсайтів і перевірка їх на цільовій аудиторії;
  • співпраця з істориками, експертами, юристами;
  • розробка пластилінових, воскових і бронзових моделей;
  • підбір локацій та оформлення дозвільних документів;
  • комунікаційна стратегія для меценатів;
  • організація відкриття, робота зі ЗМІ;
  • виробництво мерчу та створення контенту;
  • підтримка маркетингу та юридична підтримка.

Відкриття скульптури — лише початок, подальша популяризація триває безстроково.

Перспективи проєкту на 2026 рік включають формування пулу меценатів і розробку символів для нових експонатів із продовженням оповіді про Київ. Юлія відкриє 51-шу скульптуру в жовтні 2025 року.

Щоб стати досвідченим знавцем міста, Юлія радить:

  • попросити друзів показати місто з їхньої точки зору;
  • відвідувати екскурсії та лекції;
  • читати книги про Київ;
  • відшукати всі скульптури проєкту “Шукай!”;
  • пам’ятати: пізнання міста не має терміну придатності.

Її особисті мрії щодо Києва включають повернення човнів на Дніпро, відновлення авіаперельотів, веселу атмосферу на вулицях із піснями й сміхом, а також закінчення комендантської години. Вона прагне, щоб Київ був дійсно долюбленим, діти навчались офлайн у школах, а не в укриттях, і щоб оригінальні музейні експонати повернулися з безпечних сховищ, а пам’ятники були відреставровані.

План з розвитку туризму після фази війни включає:

  • створення програм для киян, щоб вони краще пізнавали власне місто;
  • підготовку якісних екскурсоводів та лекторів;
  • створення захопливих історій;
  • розробку програм для іноземних відвідувачів зі змістовним імерсивним досвідом знайомства з Києвом;
  • акцент на знайомство з містом і країною в контексті сьогодення.

Юлія вже реалізувала:

  • безкоштовний маршрут «10 000 кроків шани та гідності» для киян (посилання: https://bit.ly/10000_krokiv_shany);
  • маршрут «Kyiv not Kiev» — для іноземних гостей.

Проєкт “Шукай!” у її переконанні — це культурний кешбек місту, який демонструє вдячність за історію і культуру. Це взаємна подяка тисячам киян, сотням одиниць контенту та сенсотворчий процес для всіх учасників і меценатів. Це довготривалі, органічні та позитивні охоплення, без скандалів і сенсацій, лише зосереджені на історії Києва.

П’ятдесята, ювілейна скульптура проєкту присвячена людям-енергетикам — тим, хто наприкінці ХІХ століття подарував Києву світло і сьогодні його зберігає. Вона у вигляді ліній електропередач з трьома силуетами на їхньому фоні, а за ними — будинок з інтерактивними світловими вікнами, які вмикаються натисканням кнопки. Перша міська електростанція, що почала роботу у 1890 році, освітлила Міський театр, вулиці Хрещатик і Володимирську гірку, знаменуючи початок європейського розвитку Києва.

Автором ювілейної роботи є Юрій Белявський, а технологічну підтримку забезпечував інженер Богдан Рудківський.

Проєкт “Шукай!” продовжує писати нову історію столиці, поєднуючи культурну спадщину, сучасність і майбутнє у формі мистецьких символів, які кожен може знайти просто на вулицях Києва.

author avatar
Христина Левченко
Міська репортерша. У центрі її уваги — життя столиці, інфраструктура, влада і люди.Гасло: «Київ змінюється щодня. Я — фіксую кожну мить».

різне