Нічна повітряна атака чітко продемонструвала всю крихкість нашої української протиповітряної оборони (ППО), безсилля далекобійної зброї, а також помилки державної політики у розвитку цих ключових складових сучасного ведення війни. Водночас вона показала корені цих помилок, слабкості і безпорадності — масовий дилетантизм та корупцію на найвищих щаблях влади.
Не варто поширювати святкові звіти про те, що начебто із 805 запущених дронів-«шахедів» нам вдалося збити практично всі – 747. Адже, якби це було правдою, звідки тоді стільки пожеж, зруйнованих житлових будинків та уражених військових об’єктів, що підтверджені численними фактами? Якщо ППО дійсно ефективно ліквідовує атаку «шахедів», то чому вони завдають ударів над Києвом та іншими містами України, а не у полі, на шляху від кордону чи лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) до цілі?
У відповідь можна почути твердження, що, мовляв, велика частина дронів була збита, а «ці» пролетіли. Але чи іще справді так багато «проноситься»? Чи не варто серйозно звернути увагу на палаючу будівлю Кабінету Міністрів на вулиці Грушевського? Чи не є це тривожним сигналом? Чи час уже запізно?
Політичні «ставки» на порівняно просту, дешеву у виробництві та масову зброю, на якій, до того ж, легко наживаються різні юридичні фірми із Запоріжжя та менеджери з Києва, які мають доступ до владних кіл, призводять до такого:
– численних жертв серед цивільного населення;
– масштабних руйнувань інфраструктури;
– загрози поразки у війні;
– невпинного розгортання величезних корупційних скандалів, що провокують політичні кризи, вигідні ворогу.
Замість спрямування ресурсів у розвиток науково-технічних і високотехнологічних оборонних систем, таких як зенітно-ракетні комплекси (ЗРК), подібні російському «Панцирю», здатні ефективно протистояти дронам і крилатим ракетам, сотні мільйонів євро західної допомоги спрямовуються на корупційні схеми. Через них китайські дроно-комплекти за допомогою простих маніпуляцій перетворюють у «дрони-перехоплювачі зі штучним інтелектом», які насправді є неефективними. Наслідком такої державної політики є абсолютно недостатній захист від масованих штурмів «шахедів».
ФПВ-дрони (безпілотні літальні апарати) дійсно мають важливе значення у боротьбі з «Орланами», «Ланцетами», «Суперкамами», «Блискавками» та подібними літаючими загрозами, особливо у фронтовій зоні та прифронтових районах. Основною причиною є обмеженість кількості ЗРК, які неможливо розмістити в зоні бойових дій через ризик знищення. Проте ці безпілотники ефективні переважно у світлий час доби та при низьких висотах, де дрони противника активно маневрують та затримуються. Відбивати ж масовані нічні атаки «шахедів», які здійснюють удари з великої висоти, набагато складніше, і, як свідчить практика, це неможливо.
Вже кілька разів наголошувалося, що Україна на виробництво аналогів дронів-«шахедів» витрачає не менше ресурсів, ніж Росія. Дрони українського виробництва влучають у нафтові заводи і нафтобази країни-агресора, але який ефект? При сотнях запусків дронів, лише 2-3 влучання є результативними. Зазначимо також, що ніяких дронів не зафіксовано на підльоті до Москви. І справа не у «рядом розташованій Потужній ППО», «Панцирях» під кожним кущем» чи припущеннях про згортання співпраці з союзниками. Російські джерела регулярно повідомляють про загрозу дронів у передмістях Москви, але ці апарати все одно не долітають.
Опоненти можуть вигукнути, що це тому, що там сильна протиповітряна оборона, зустрічні ЗРК. Однак повертаємось до основного питання: якщо ворог робить ставку на ЗРК, а ми — на дрони-перехоплювачі, і при цьому «шахеди» постійно атакують Київ, а українські дрони не можуть долетіти до Москви, то, можливо, щось у цій стратегії слід переглянути.
Наразі до нафтових об’єктів долітає не більше 2-3% дронів, до Москви – жоден. Водночас ворог посилює оборону — нарощує кількість ЗРК у віддалених регіонах, зокрема на кордонах і ЛБЗ, а також збільшує свої можливості у системах радіоелектронної боротьби (РЕБ). Це означає, що незабаром сотні українських дронів, які щодня атакують російську тилову зону, взагалі не зможуть долетіти до цілей. Чи приділяється належна увага цьому?
Поточна ситуація свідчить про протилежне. Сформувався потужний конвеєр із збагачення на війні. Замість значних інвестицій у науку, технології, розробку сучасних ЗРК — які ми могли б створити у співпраці з міжнародними партнерами, — а також удосконалення далекобійних дронів (зниження радіолокаційної помітності, оснащення ефективними інерціальними системами наведення і оптичними навігаційними комплексами), величезні кошти західної допомоги (переважно наданої народами Данії, Нідерландів, Німеччини) потрапляють до «своїх» фірм-прокладок. Вони серійно виробляють:
– неефективні проти «шахедів» дрони-перехоплювачі;
– малоефективні далекобійні дрони;
– інший псевдовійськовий мотлох.
Весь цей арсенал регулярно списується під час нічних ракетно-дронових атак з боку ворога та при спробах відповідних ударів по російській глибинці.
Війна перетворилася на великий бізнес із заробітками «еліти» на західній допомозі й на українській крові.
Автор: Юрій Касьянов, офіцер ЗСУ, радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, засновник громадського дослідно-конструкторського бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбуку.
«Аргумент»
