Я прочитала інтерв’ю, і переклала сенс на щоденну мову. Мова не про парад до Кремля, мова про безпеку, яка тримається роками. Це розмова про те, що дає справжній мир, а не паузу. Про силу, коаліції і правила, які стримують агресора. І про те, як виміряти перемогу не лише кілометрами, а безпекою людей.
Чому фраза йти на Москву звучить так гучно
В інтерв’ю Ющенко говорить про мету, а не про маршрут. Повернутися до меж дев’яносто першого можна, але ракети від цього не зникнуть. Якщо причина агресії лишається, то ризик нового удару теж лишається. Перемога має прибрати причину, а не тільки симптоми.
Чому самі кордони не дають спокою
Безпека це можливості, а не тільки лінія на мапі
Можемо звільнити кожен кілометр, і все одно чути сирени. Ворог сильний адже має дрони, ракети, пропаганду, тому нам потрібна перевага у небі й на морі, потрібні системи ППО і удари по логістиці ворога. Лише так загроза тане.
Європейський вимір
Україна тримає схід Європи, і це відчувають наші сусіди. Коли ми сильні, то спокійніше партнерам. Коли слабшаємо, то хвиля тривоги котиться далі. Тому союзники важливі щодня, вони вкладаються у власну безпеку разом з нашою.
Не про похід ногами, а про злам інструментів агресії
Йти до Москви, я бачу, що це заклик похитнути все, зробити новий наступ дивним і незнайомим, і я повинен просунутись на різні фронти – військові, економіка, уряд, інформація – все працює. Це означає руйнувати логістику, фінанси та пропагандистські мережі ворога, щоб кожен його крок ставав дорожчим і повільнішим. І водночас будувати власні спроможності швидше, ніж противник встигає їх відновити, тримаючи тиск без пауз.
Що для цього робити вже тепер
Будівництво дронів та ракет, що зара в принципі. і робиться, зрощування ППО та потужності, утримання опорного тиску, з’єднання більшої кількості з ЄС та НАТО, забезпечення довгострокових договорів з партнерами,
Чесна розмова, без рожевих окулярів
Одна лінія на мапі не захищає дім. Захищають спроможності, союзники і правила. Тому нам потрібна економіка, яка не ламається від ударів. Потрібні реформи, що дають довіру, тоді інвестиції прийдуть, і армія матиме ресурс.
Реальність в тому, що ми вже зламали не один план ворога, і вчимося швидко. Треба тримати темп, і не розслаблятися. Тоді пауза не перетвориться на повтор.
Де точка неповернення для ворога
Перевага у повітрі змінює фронт. Очі бачать далі, удари стають точнішими, склади ворога горять. Коли логістика сиплеться, фронт тріщить. Масове виробництво дає постійний тиск, а постійність і є ключ до перемоги. Електронна боротьба глушить очі і вуха противника, а спільні цілі для артилерії і дронів скорочують шлях від виявлення до ураження. Резерви і ремонтні хаби тримають техніку в строю щодня, тому темп не падає.
Наш шлях у ЄС і НАТО не про прапори, а про спільні правила і колективну відсіч. Якщо агресор розуміє, що нападає на союз, то рахунок для нього стає смертельним. Тоді він обирає тишу, а не війну.
Економічна стійкість
Сильна армія стоїть на сильній економіці. Потрібні інвестиції, робочі місця, технології. Потрібні прозорі правила і суди, які не продаються. Світовий бізнес бачить це і заходить, нові податкові реформи й виробництво дають довге дихання обороні.
Мета проста, мир, який не розсипається
Фраза про Москву — це про фініш, у якому ворог не може повернутися. Межа дев’яносто першого може бути етапом, але фіналом буде стабільний мир. Без страху, без щоденних обстрілів, без шантажу.
Мені близька проста логіка, адже нНе достатньо повернутися до меж. Псотрібно зробити так, щоб напад більше не окупався. Ось тоді мир стане довгим і справедливим.
