Півзахисник «Зорі» та молодіжної збірної України U-20 Роман Саленко, який наразі виступає в оренді від київського «Динамо», поділився в ексклюзивному інтерв’ю з порталом «Український футбол» враженнями про свій дебютний гол у Прем’єр-лізі та перші кроки в новій команді.
Син рекордсмена чемпіонатів світу і колишнього гравця «Динамо» Олега Саленка уже з моменту дебюту в першій команді київського клубу приваблював увагу фахівців та уболівальників. І ось тепер саме його гол став початком перемоги «Зорі» над амбітним новачком УПЛ — ФК «Кудрівка».
20-річний Роман швидко завоював довіру головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника, який з початку сезону активно використовує молодого футболіста, що отримав можливість регулярної ігрової практики після кількох яскравих сезонів на рівні U-19.
У розмові напередодні матчу «Зоря» — «Кривбас» півзахисник розповів не тільки про свій перехід до луганської команди, дебютний результативний удар у вищому дивізіоні, а й про власне розуміння ідентичності, що пов’язана з тим, що його батько родом із Росії.
«Коли мій перехід до „Зорі“ було узгоджено, Олександр Шовковський особисто поспілкувався зі мною»
— Романе, твої перші матчі у «Зорі» здаються такими, ніби ти давно граєш на дорослому рівні. Що сприяло цьому?
— За моїм уявленням, значний прогрес я зробив, працюючи поряд з основним складом «Динамо». Минулого літа я звернувся до президента клубу з проханням про оренду, однак Ігор Михайлович Суркіс наполіг, щоб я провів ще один рік у столиці після виступів за U-19. Я почав тренуватися з першою командою, але адаптація була непростою: тиск відповідальності на матчах найвищої категорії змушував діяти швидко і приймати рішення на ходу. Без такого досвіду мені було б набагато складніше.
— Проте в другому матчі за нову команду ти вже відзначився дебютним голом у Прем’єр-лізі. Які відчуття від твого старту у «Зорі»?
— Я щиро радів тому, що зміг допомогти команді. Моя орієнтація на ворота та прагнення нападати дали позитивний результат і принесли першого в сезоні три очки. Коли бачиш ворота, з’являється неймовірне бажання просуватися вперед і забивати.
— Як розвивалася історія твого переходу до «Зорі»?
— Це було спільне рішення президента «Динамо» та мого агента, і вже наступного дня я приєднався до складу «Зорі». Після узгодження деталей головний тренер «Динамо», Олександр Володимирович Шовковський, знайшов час, щоб поспілкуватися зі мною. Він вказав на ті аспекти моєї гри, які мені варто покращити, аби повернутися до клубу більш сильним і готовим.
«Чи мрію зіграти проти „Динамо“? Напевно, так хоче кожен футболіст»
— На які ігрові аспекти звертаєш найбільше уваги?
— Головне — всебічний розвиток, як у футболі, так і в житті загалом. Кожен день намагаюся ставати кращою версією себе. Зрозуміло, що досконалості немає меж, але рухатися до неї варто послідовно й систематично.
— Чи хотів би зіграти проти свого рідного клубу, якщо така можливість виникне?
— Хто ж не хоче?! У таких матчах мотивація виходить за межі звичайного рівня.
— Чи консультувався з кимось із партенрів по «Динамо», хто раніше проходив через «Зорю»?
— Так, я розмовляв з Олексієм Гусєвим, який минулої осені граючи в оренді, перейшов через такі виклики. Також спілкувався з Олександром Караваєвим на цю тему. Дуже ціную можливість отримувати ігровий досвід на рівні УПЛ.
— Нещодавно твій батько відзначив, що тобі було потрібно йти з «Динамо» в інший клуб. Чи мав він вплив на таке рішення?
— Я прагнув не просто перейти в оренду, а потрапити в конкурентну команду, де міг би регулярно грати і розвиватися поруч із досвідченими гравцями. Те, що я забив у другому матчі за «Зорю», не гарантує мені постійного місця в основі, адже попереду ще багато роботи і потрібна систематична висока виконавська майстерність.
«У „Зорі“ мій плейлист постійно оновлюється»
— Чи був ти зі «Зорею» на передсезонних зборах у Словенії?
— Так, провів половину передсезонної підготовки разом з командою. Це дало мені час ознайомитися з вимогами тренерського штабу.
— Як тебе прийняли в колективі?
— Привітання були теплими — мені навіть хлопнули по спині в коридорі! Можливо, мають іще якісь сюрпризи (усміхається). Колектив мені дуже подобається, поступово почуваюся своїм серед них. Я — екстраверт і люблю спілкуватися, тому легко знаходжу контакт із людьми.
— Чи встиг ти захопитися балканською музикою?
— Коли Габріель Ескінья ставить музику на колонках, мій плейлист відразу змінюється (сміється).
— Чи сильно відрізняються вимоги Олександра Шовковського у «Динамо» від Віктора Скрипника у «Зорі»?
— Системи гри різняться, але багато спільних тактичних елементів. У «Зорі» мені дали зрозуміти: можна брати гру на себе і не боятися індивідуальних дій.
— У перших матчах було помітно, що ти легко знаходиш себе як у ролі атакувального півзахисника, так і опускаючись нижче. Де відчуваєш себе комфортніше?
— Готовий зіграти на будь-якій позиції, яку визначить тренер. У збірній я виходив і вінгером, і нападником за потреби — це не проблема. Головне — приносити користь команді.
— У центрі поля «Зорі» грає багато балканців. Чи швидко знайшов взаєморозуміння з партнерами?
— На зборах було важко через невлучення у потрібний таймінг передач, але з кожною грою взаєморозуміння стає глибшим.
«Скрипник постійно наголошує на важливості боротьби до кінця»
— «Зоря» розпочала сезон матчами проти ЛНЗ (0:0) і «Кудрівки» (2:1). З ким було складніше?
— Проти ЛНЗ було важко через глибоку лаву запасних суперника, що підтримувала високий темп протягом матчу. Попри велику кількість новачків, команда швидко адаптувалася до вимог нового тренера.
— До «Зорі» разом з тобою приєднався Навін Малиш, а Дмитро Кремчанін, хоч і мав статус кращого бомбардира U-19, не зміг закріпитися. Як це пояснюєш?
— У кожного своя історія розвитку. Перехід у дорослий футбол не для всіх проходить однаково. Навіть, якщо отримуєш 5–7 хвилин на полі, потрібно бути готовим максимально використати свій шанс.
— Після пропущеного голу від «Кудрівки» через помилку Джордана, команда не впала духом. Це особливість тренерської концепції?
— Так, Віктор Анатолійович неодноразово наголошував, що команда, яка програє, не має права здаватися — тримати удар і рухатися вперед. Це яскраво проявилося і в грі з «Кудрівкою». Віддаю їм належне — якщо команда так продовжить, має всі шанси закріпитися у вищому дивізіоні.
— Перемогу над «Кудрівкою» команда присвятила пам’яті Володимира Білоцерковця. Чи не виникало питань про перенесення матчу?
— Особисто я не дуже довго знав Володимира, проте його втрата важка для всієї команди і близьких. Ми віддаємо цю перемогу пам’яті Вови та його родині, сподіваючись, що його душа знайде спокій.
««Кривбас» вміє чекати свій момент, але «Зоря» налаштована на власну гру»
— За потенціалом «Зоря» може скласти конкуренцію командам з більшими ресурсами?
— У нас досить зіграна команда зі свіжим поєднанням молодості і досвіду. За сприятливих обставин все у наших руках, якщо кожен викладеться на максимум.
— У 3-му турі «Зоря» зіграє проти «Кривбасу». Що можеш сказати про опонента?
— «Кривбас» майстерно чекає на свій момент. Особливий інтерес додає той факт, що їхній тренер раніше працював зі «Зорею». Буде інтригуючий поєдинок. Ми в першу чергу дивимось на власну гру. Якщо контролюватимемо м’яч, наша впевненість та наполегливість можуть стати вирішальними.
— Як оцінюєш рівень сучасної УПЛ?
— Війна, безумовно, залишає відбиток на всьому. Але незважаючи на це, ми продовжуємо грати в футбол і представляємо Україну на євроарені.
— Минулого сезону багато здивувала «Олександрія». Чи може в цьому чемпіонаті з’явитися команда, що кине виклик грандам?
— Сподіваюся, що це буде саме «Зоря».
— Як впливає на менталітет молодого футболіста здобуття трофеїв з раннього віку?
— Дуже суттєво — особливо підтримка і наставництво тренера. Відоме прізвище не дає гарантії виходу на високий рівень, усе залежить від власної роботи.
«У „Діназі“ тренер не тільки навчав футболу, а й виховував»
— Вперше про себе ти заявив, виступаючи в «Діназі», де став чемпіоном U-16 під керівництвом Олександра Гончарова. Це був переломний момент?
— Так, саме тоді я повірив, що футбол може стати чимось більшим. У нас був чудовий колектив, тренер не лише навчав техніки, а й виховував у нас повагу і відповідальність. Навіть у складних ситуаціях ми вміли перетворити матчі на нашу користь. Про той час згадую з теплотою.
— Коли остаточно вибрав футбол як шлях?
— Близько 14-15 років. Бували моменти, коли щось не виходило, а потім ситуація змінилася на краще. Я повірив у те, що наполеглива щоденна праця приносить плоди і вирішив продовжувати в тому ж напрямку.
— У «Діназі» не рахувалися з прізвищем?
— Ні, на дітей дивилися виключно за грою. Спочатку давали грати по кілька хвилин, а за рік я став основним гравцем.
— З якого амплуа починав?
— У дитячих командах грав як нападник, а потім почав виконувати ролі півзахисника, інсайда, а також фальшивої дев’ятки.
— На кого футболістів рівнявся?
— Не було конкретних кумираів, радше запам’ятовував цікаві футбольні прийоми. Мене захоплювала гра таких гравців, як Тьягу Алкантара і Дуглас Коста, коли він перебував у «Баварії».
— Чи слідкуєш за «Діназем» у Другій лізі?
— Не завжди вистачає часу, але підписаний на всі офіційні джерела і стежу за ними в соціальних мережах. Особлива подяка Сергію Миколайовичу Старенькому, який разом із громадою підтримує клуб.
— Улітку директор клубу Сергій Старенький припинив кар’єру футболіста і планує провести прощальний матч. Чи взяв би участь?
— Якщо дозволить графік і це не перетинатиметься з офіційними зустрічами — без проблем.
«Я однозначно ідентифікую себе українцем»
— Твій батько міг обирати країну для виступів на міжнародній арені. Чи могла подібна ситуація виникнути у тебе?
— Ні, бо я все життя живу з батьками в Україні і відчуваю себе українцем на всі 1000%.
— У такому контексті чи можуть успіхи в клубі допомогти тобі потрапити до заявки на Чемпіонат світу U-20 наступного місяця?
— Це залежить від тренера, його тактичної концепції та вибору гравців.
— У червні Дмитро Михайленко викликав тебе і ти провів усі три гри за збірну U-20. Чи були там відмінності від вимог клубних наставників?
— Під кожного суперника команда адаптовувала тактику. Водночас базове розуміння гри було спільним для різних команд. Було цікаво зіграти із норвежцями та американцями. Вони, хоч і виставили молодших гравців, демонстрували гідний рівень і намагалися проявити себе, щоб потрапити до заявки на ЧС.
— Що допомагає розслабитися поза футболом?
— Спілкування з друзями, активний відпочинок: більярд, настільний теніс, відеоігри або поїздка на рибалку.
— Яким буде цей сезон успішним для тебе?
— Якщо я насолоджуватимуся грою та зроблю крок до своєї мети — виступати у топових чемпіонатах.
