Коли новина перехоплює дихання
Я дізналась про це з офіційного повідомлення. СБУ запобігла замаху на Сергія Філімонова, командира штурмового підрозділу “Вовки Да Вінчі”. І, чесно, мене ніби пробрало струмом. Бо це вже не просто новина з фронту. Це — точка болю, яка торкається багатьох із нас.
Ця спроба вбивства — не про одну людину. Це спроба атакувати символ, голос, обличчя руху. Я хочу зараз спробувати розібрати цю історію з усіх боків. І зрозуміти, чому замах на Філімонова — це удар не тільки по ньому, а й по кожному з нас.
Хто такий Сергій Філімонов для країни прямо зараз
Для мене — це не просто військовий. Це людина, яка живе на перетині фронтів: реального, інформаційного й культурного. Лідер, який говорить чесно. Командир, якому довіряють. Активіст, який не загубився у війні, а навпаки — проявився.
І саме тому він став мішенню. Бо він — не зручний, не мовчить, не грає ролей. Ворог це бачить. І намагається знищити не просто тіло, а вплив.
Що саме сталося — коротко, але по суті
СБУ повідомила, що агенти російських спецслужб готували замах на Сергія Філімонова, а також ще на кількох ключових українських діячів. Виконавців затримано. Замовлення — з боку ГРУ. Мета — дестабілізувати країну зсередини.
Схема — типова: використання завербованих громадян, координати, спостереження, передача завдання. Все серйозно. Не імпровізація, а холодно спланована операція.
Чому саме Філімонов — мішень
Тут усе логічно. Сергій — не просто командир. Він — публічна фігура, яку знає молодь, військові, діаспора. Він створив нову модель патріота: з дредами, тату, без пафосу, але з бойовим досвідом і чіткою позицією.
Він формує думку, його читають. Його бояться ті, хто не хоче змін. Ті, хто живе в ілюзії “як було до 2022”. Його не можна контролювати. Саме тому — замах.
Реакція суспільства — миттєва і сильна
Коли з’явилась ця новина, мережі вибухнули підтримкою. Навіть ті, хто раніше не особливо стежив за “Вовками Да Вінчі”, зрозуміли: це вже не просто особиста справа.
Бо Сергій став частиною публічного фронту, і його намагання вбити — це як спроба атакувати самого духа опору. Ми надто багато втратили, щоб дозволити ще когось забрати в нас так.
Вовки Да Вінчі — підрозділ, що став легендою
Після загибелі Дмитра Коцюбайла, легендарного “Да Вінчі”, його підрозділ очолив саме Філімонов. І це було важливе рішення. Бо потрібен був хтось сильний, авторитетний, сучасний.
Сьогодні “Вовки” — це більше, ніж бойова одиниця. Це ідея. І те, що ворог обрав саме їхнього командира як ціль, говорить про те, що наші символи для ворога важливіші за десятки позицій.
Особисто для мене — це спроба атакувати майбутнє
Знаєте, я вірю, що після перемоги саме такі люди, як Філімонов, будуть творити країну. Без совкових догм, без страху, без компромісів. Він — про майбутнє, яке не хоче чекати. І замах на нього — це бажання повернути нас у минуле.
Але не вийде. Бо коли система захищається так швидко, як спрацювала СБУ — це означає, що ми не просто виживаємо. Ми еволюціонуємо.
Я трохи досліджувала це питання. Насправді, замахи на військових і публічних осіб — це вже частина гібридної війни. Росіяни працюють через завербованих місцевих, стежать, використовують мессенджери, купують координати.
Це не щось “в кіно”. Це буденність. І те, що СБУ знову спрацювала на випередження — говорить про професіоналізм. Але це також сигнал: кожен з нас має бути уважним. Бо ворог уже давно не “там”.
Чому стиль, мова і поведінка Філімонова — теж загроза для Кремля
Сергій небезпечний не лише через свою військову підготовку. Він модний, харизматичний, зрозумілий молоді. Він транслює українське як круте, сучасне, сміливе. І саме тому — токсичний для російської пропаганди.
Бо пропаганда хоче бачити українців або “жертвами”, або “неадекватними нацистами”. А Філімонов — інтелектуальний, прямий, стильний боєць. Тобто те, що неможливо дискредитувати в очах світу.
Що означає ця історія для всіх нас
Я впевнена, що після цієї події багато хто переоцінив поняття “герой”. Герой — це не тільки загиблий. Герой — це і той, кого хотіли вбити, але він вижив і продовжує. І ця історія — не про страх, а про ціну впливу.
Сергій — не політик. Але в нього вплив більше, ніж у міністра культури чи будь-якого блогера з мільйоном підписників. І це треба усвідомити. Бо ми вступили в фазу війни за мізки. І тут — його поле.
Якою буде відповідь? Думаю, дії скажуть більше, ніж слова
Я знаю, що Філімонов не буде жалітись. Він — не з тих. Він просто буде далі робити свою справу. Але ця історія повинна стати поштовхом до ще більшої солідарності. До розуміння, кого ми підтримуємо і за що боремось.
Бо якщо ворог хоче знищити саме цю людину — значить, ми все робимо правильно.
