Джулія Фоссаті розпочала свою політичну діяльність в Італії приблизно з 2021 року, активно використовуючи соціальні мережі для висловлення своїх позицій з питань міграції, расизму та фемінізму. Однак її цифрова активність супроводжувалася серйозними викликами.
За словами Фоссаті, яка є членкинею центристсько-лівої партії Partito Democratico і представляє жінок, що є зареєстрованими членками партії в Павії поблизу Мілана, соціальні мережі часто стають ареною жорстоких нападок.
Вона зазначила:
– «У соціальних мережах панує значне насильство».
– Особливо гострими є коментарі у відповідь на висловлювання з феміністичних тем, які часто включають образи типу «Іди на кухню» або «Ідіотка, замовчи».
Незважаючи на те, що Фоссаті ще не є широко відомою політичною фігурою, вона вже стикається з онлайн-образами, які здебільшого поєднують критики за її гендер і вік. За її словами, зневажливе звертання як до «молодої жінки» має на меті зменшити її авторитет і здатність захищатися.
Подібна практика є поширеною, і випадок Фоссаті не є унікальним. Нещодавнє рецензоване дослідження, опубліковане в журналі Politics and Gender, встановило, що жіночі політики значно частіше за чоловіків зазнають атак, заснованих на їхній ідентичності, у соціальних мережах.
Дослідники опрацювали понад 23 мільйони повідомлень у платформі X (раніше відомій як Twitter), спрямованих на політиків із Німеччини, Іспанії, Великої Британії та Сполучених Штатів, за час, коли на сайті ще діяли активні механізми модерації контенту. Виявлено, що:
1. Загальна кількість атак на чоловіків і жінок приблизно однакова.
2. Чоловіки частіше зазнають загальних образ, натомість жінок найчастіше критикують через зовнішність, гендерну приналежність, етнічність або особисту моральність.
У європейському контексті рівень популярності політиків практично не впливає на кількість негативних повідомлень. Жінки-політики зазнають неповажного ставлення незалежно від їхньої відомості і набагато частіше, ніж чоловіки.
Дослідження визначило «непристойні» твіти як такі, що містять:
– мову ворожнечі,
– гендерні стереотипи,
– виключальну лексику (наприклад, твердження на кшталт «жінкам краще залишатися вдома, а не займатися політикою»),
– загрози щодо індивідуальних прав,
– образливі прізвиська,
– персональні напади («брехун», «зрадник»),
– вульгаризм, сарказм,
– крики, викладені великими літерами,
– контент, що має підбурливий або принижувальний характер.
Експерти попереджають, що подібні онлайн-атаки можуть призвести до того, що жінки зменшать свою активність у мережі та відмовляться від участі у політичному житті.
### Глибинні причини ворожості в інтернеті щодо жінок
Однак дослідження має певні обмеження. Андреа Пето, професорка кафедри ґендерних студій Центральноєвропейського університету у Відні, піддали критиці використання штучного інтелекту в дослідженні. Вона зауважила, що такі моделі фіксують явні загрози, але часто неспроможні розпізнавати тонкі форми вербальної агресії.
Пето також звернула увагу на те, що позначення коментарів як «непристойних» іноді позбавляє контексту, наприклад, коли певні погляди, хоч і вважаються «непристойними», поділяються значною частиною виборців.
Втім, висновки цього дослідження не дивують експертів у галузі ґендеру та політики. Протягом тривалого часу онлайн-цькування жінок викликає суспільний резонанс, стимулюючи наукові дослідження, дискусії та законодавчі ініціативи.
Історично політика та публічна влада не були сферами, асоційованими з жіночими ролями чи традиціями. Прикладом є виборче право жінок: у ряді європейських країн, зокрема в Греції, загальне виборче право на національних виборах було запроваджено лише у 1952 році.
Спадок цієї статевої нерівності зберігається і в наш час. Коли жінки заходять у політичний простір, в тому числі в соціальних мережах, вони часто стикаються з ворожим ставленням через свою стать, зазначає Пето.
Вона підкреслює:
– «Жінок очікують на місці у приватній сфері, і ті, хто кидає виклик цьому поділу — будь то відьми, Марі Кюрі, місцеві політики чи депутати — зазнають певного виду дисциплінарних дій з боку публічної сфери, якою керують чоловіки».
Постає питання: чи є джерелом цієї інтернет-ворожості глибинні соціальні установки, технологічні системи, що їх підсилюють, чи обидва фактори водночас?
### Технологічні та економічні аспекти проблеми
Доктор Сандра Вахтер, професорка технології та регуляції в Оксфордському університеті та Інституті Гассо Платтнера в Потсдамі, наголошує, що технології часто виступають як дзеркало суспільства.
За її словами:
– «Ті, хто вже зазнає утисків і дискримінації в реальному житті, стикаються з нею у ще більшому масштабі, коли технології впроваджуються без належного регулювання. Саме тому у цьому контексті дуже важливе право».
Вахтер також підкреслює, що крім соціальних і історичних чинників, причиною онлайн-атак на жінок є економічні інтереси великих технологічних корпорацій.
Їхні бізнес-моделі спрямовані на максимальне утримання користувачів в мережі з метою збільшення продажу реклами.
Вона пояснює:
– «Що людині цікаво і що тримає її увагу — це часто гнів, скандальні новини та роздратування».
Це пояснює, чому фейкові новини, які зазвичай мають сенсаційний характер, поширюються швидше і ширше за достовірну інформацію.
Незважаючи на проблеми, багато фігурантів і суспільства загалом не усвідомлюють їхньої серйозності.
Жертв онлайн-цькування нерідко звинувачують, а винуватці, включно з правоохоронними органами, часто недооцінюють наслідки злочинів у цифровому просторі.
### Шляхи розв’язання проблеми
Деякі платформи, наприклад TikTok, використовують автоматизовану модерацію контенту за допомогою штучного інтелекту, тоді як інші, як Facebook та Instagram від Meta, скоротили масштаби перевірки контенту.
Проте, як застерігає Сара де Вюїст, професорка сучасної візуальної культури в Маастрихтському університеті, ІІ не здатен повністю виявити всі випадки зловживань, особливо, коли коментарі написані саркастично або мають тонкощі значень.
Водночас і Вюїст, і Вахтер погоджуються: Регуляції на кшталт Цифрового сервісного акту (Digital Service Act, DSA) Європейського Союзу — крок у правильному напрямку.
Цей закон, який набрав чинності у лютому 2024 року, покликаний захищати права користувачів в інтернеті, спрощуючи процедури сигналізації про проблемні пости і зобов’язуючи великі соціальні платформи впроваджувати механізми мінімізації ризиків.
Однак обидві дослідниці відзначають, що відповідальність компаній за бізнес-моделі під дією DSA лишається низькою.
Зокрема Вахтер підкреслює:
– «Це прекрасні, важливі кроки, але досі ніхто не ставить питання: «А що ж робити з самою бізнес-моделлю?»»
### Особистий досвід у Італії
Щодо ситуації в Італії, Фоссаті сама шукає шляхи протидії цькуванню. Спочатку вона намагалася вести конструктивний діалог з онлайн-опонентами, намагаючись зрозуміти їхні погляди. Однак після того, як вона усвідомила, що багато учасників дискусій не налаштовані на справжнє спілкування, змінила підхід.
Відповідь на образи вона побудувала на іронії, що дозволяє знімати напругу у дискусії.
Якщо коментар стає особливо образливим, Фоссаті нагадує користувачу, що може звернутися до правосуддя, хоча сама жодного разу не подавала позовів через високі витрати і складність процесу.
Попри всі труднощі, політикиня зберігає мотивацію і концентрується на позитиві:
– «Негативні коментарі часто з’являються, бо ми не пишемо про доброту і хороших людей».
– Вона наголошує, що образливі користувачі не є відображенням усієї реальності.
