Селище Межова, розташоване на Дніпропетровщині, знаходиться всього за 15 кілометрів від лінії фронту. Місцеві жителі розповідають, що щодня сюди прилітають керовані авіабомби й безпілотники, через що більшість будинків зазнали значних пошкоджень, а деякі з них були повністю зруйновані.
Історії мешканців, які, незважаючи на небезпеку, продовжують залишатися у рідному селищі, зафіксовані в сюжеті Суспільного.
85-річна Раїса пригадавши власні спогади, розповідає, що пережила Другу світову війну. Вона пригадує той час, коли будучи дитиною, бачила, як бомбили інші міста і села, але при цьому людей не зачіпали.
Раїса згадує:
– “Кожного дня прилітають удари, здається, ніби вони по нашому городу б’ють. У моєму будинку вибило вікно, зірвало шифер. Однієї ночі над нашим будинком пролетіло три крилаті ракети. Школу розбомбили. Люди виїжджають, а нам нікуди їхати. Син помер, а минулого тижня загинув мій племінник — ми його поховали”.
Жінка ілюструє масштаби руйнувань та важкі втрати, яких зазнає селище.
Жінка Валентина, якій 75 років, залишилася без житла через сильні пошкодження її будинку, що сталися, коли вона була відсутня.
Валентина ділиться:
– “Ці «визволителі» розбили наш дім, знищили все. Тепер ми на старості років без житла. Куди їхати — не розумію… Вікон та даху немає, і нікому це відновити. Як виживати за пенсію в 4500 гривень? Шифер нам дали, але нема кому його поставити. Добре, що сусіди трохи допомогли.”
Поруч із Валентиною проживає Олексій, у якого також серйозно пошкоджено дах і вікна вибиті повністю. Він розповідає, що його дружина з дітьми евакуювалися в місто Кам’янське, а він залишився сам піклуватися про будинок.
За словами Олексія:
– “Ударив поблизу будинок, а я саме був у своєму. Дах розкритий, вікна пластикові розбиті, гараж і сарай зруйновані. Важка справа — все знищено. Дощ іде, а дах тече, хоч і накрив плівкою. Я сидів на горищі в дощ і підставляв банки та відра”.
Чоловік планує відновити житло. Для цього він розрізав метал автомобіля, що впав у гараж, щоб отримати кошти. Однак він хворіє і не має помічників для ремонту.
Жителька селища Наталія додає, що часто під час польотів FPV-дронів вони змушені ховатися у будинках. Через обстріли базової станції мобільного зв’язку у населеному пункті зв’язок є дуже поганим.
Наталія розповідає:
– “Ми намагаємося виїжджати в центр, щоб поговорити з кимось. По вишці стріляють, зв’язок відсутній… Виїжджати не хочеться, бо нас ніде не чекають, а вдома живеться простіше. Якщо буде дуже небезпечно, тоді будемо викликати евакуацію. Але ми віримо в Україну, віримо в наших захисників.”
Читайте більше новин у Telegram-каналі: Суспільне Дніпро.
