Дніпрянин Сергій Горбань ось уже 33 роки присвячує себе мистецтву гончарства. Щоб вдосконалити свою діяльність, чоловік збудував найбільшу в Україні дров’яну піч. Його майстерня розташована на місці колишнього сміттєзвалища, де він також організував готель і дизайнерський сад із традиційними українськими рослинами.
У межах спецпроєкту “Незамінні” Сергій поділився з Суспільним розповіддю про особливості своєї професії та навички, які необхідно мати, щоб успішно працювати гончарем.
Свою пригоду з гончарством майстер розпочав у 20 років. Він зазначає, що ця справа має для нього певний магічний відтінок. Сергій пояснює:
– “Я почав займатися гончарством лише у 20 років, раніше не ліпив із глини. Шукаючи заняття, яке могло б стати справою життя, я відчув у цій ремісничій роботі особливий сенс. Адже ми беремо матеріал із землі — м’яку глину, додаємо воду, формуємо виріб, а потім він висихає, покривається фарбою і перетворюється на мистецький об’єкт”.
Спершу у Сергія не було ні гончарного круга, ні пічки. Про свої перші роботи він згадав, що виготовляв їх навіть у тролейбусі під час подорожі через усе місто. Відчуття того, що потрібно розвиватися в цьому ремеслі, прийшло саме тоді. За його словами:
– “Все розпочалося, коли мені треба було їхати з лівого берега Дніпра аж на Тополю. Поки їхав у тролейбусі, зрозумів, що потрібно мати гончарне коло і піч. Мій батько допоміг мені збудувати невеличке електричне гончарне коло за три дні, піч робили трохи довше”.
Спершу майстернею Сергія була звичайна кімната у батьківській квартирі. Згодом батько запропонував облаштувати гончарню у бабусиному будинку. Він жартував: “Художник у родині – гірший за наркомана”, але підтримував сина у прагненнях. Сергій розповів:
– “Коли з моєї кімнати на 15-му поверсі почала витікати рідка глина в коридор, родина нагадала про бабусину хатину, де я міг займатися гончарством. Майже рік знадобився, щоб привести стару хибарку до пригодного стану, але я вже тоді активно працював на гончарному колі та створював вироби. Перші доходи від ремесла з’явилися приблизно за пів року – рік”.
Перші роботи Сергій продавав у салоні, де виставляли свої вироби кілька майстрів. Одного разу до нього звернулася жінка з пропозицією продавати гончарні глечики у квітковому магазинчику у будинку побуту. Він згадує:
– “Жінка підійшла, запитала моє ім’я, і запропонувала взяти мої вироби під реалізацію. Ми пішли до будинку побуту, де був невеликий магазин з рослинами. Вона показала поличку, і я виставив на продаж свої глечики. Вони продавалися там приблизно п’ять років”.
Сьогодні Сергій виготовляє на замовлення найрізноманітніші речі — від посуду до глиняних ванн. Окрім цього, він створює великі вазони. Для цієї мети майстер власноруч спорудив найбільшу в Україні дров’яну піч. Він пояснює:
– “Ми беремося за різноманітні замовлення: посуд, світильники, скульптури, ванни. Ми єдина майстерня, що виготовляє глиняні ванни в Україні. Також робимо вазони великого розміру. Наша дров’яна піч — найбільша та діюча в країні”.
Об’єм печі становить близько восьми кубічних метрів. Для одного випалу витрачається понад один КамАЗ дров. Сергій підкреслив, що всі питання ретельно вивчає самостійно, проводячи власні експерименти. Він розповів:
– “Я намагаюсь самотужки розбиратися у всіх нюансах. Якщо виникає питання, я не телефонував би колегам, а краще пробував щось зробити і спостерігати результат. Звісно, можна було знайти майстра чи поїхати вчитися, але мені подобається творити і відкривати все у своїй майстерні власноруч”.
Наразі майстерня Сергія Горбаня — найбільша в Україні. Тут він проводить навчання для своїх учнів і виготовляє авторські вироби. Описуючи свою діяльність, майстер озвучив:
– “У нашій майстерні 11 гончарних колів — це найбільша кількість в Україні. Маємо різноманітні інструменти: ножиці, шкрябалки, демонструємо зразки глин і полив, показуємо процес на майстер-класах — від сирої глини до того, як вона виглядає після випалу”.
За словами Сергія, щоб стати гончарем, потрібно не лише мати бажання, а й уміти розбиратися в усіх процесах і постійно вдосконалювати навички. Він наголосив:
– “У кожної людини від природи є все необхідне: руки, голова, очі, вуха — це потрібно для гончарства. Інше — це розвиток умінь і навичок, яких насправді багато. Важливо розуміти процес, вміти організовувати власний час і працювати над собою”.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро.
