Українська мовознавиця Ірина Фаріон, яка трагично загинула у Львові рік тому, відома була своїми непохитними принципами у захисті української мови та національної ідентичності. Її позиції викликали широкий резонанс у суспільстві та стали предметом активної громадської дискусії.
Життєвий шлях Ірини Фаріон пройнятий прагненням до збереження і розвиткові рідної мови. Вона послідовно відстоювала свої переконання, вбачаючи в них фундамент для консолідації нації. Її принципи та рішучі заяви часто викликали неоднозначну реакцію, іноді й обурення серед різних верств громадськості.
Зокрема, Ірина Фаріон гостро висловлювалася з таких питань:
– Про Миколу Азарова та проблему незнання державної мови.
– Щодо російськомовних військовослужбовців, їхнього впливу на національну безпеку.
– Про Московський патріархат як інституцію, котра, на її думку, загрожує українській незалежності та духовній самобутності.
Трагедія 19 липня 2024 року стала болючою віхою в історії українського мовознавства і активізму.
Підсумовуючи життєву позицію Ірини Фаріон, можна виділити кілька ключових принципів, якими вона керувалась:
1. Безкомпромісний захист української мови, яку вона вважала обов’язковою для використання усіма громадянами України.
2. Категорична протидія проросійським організаціям і структурам в Україні, які, на її переконання, становлять загрозу для національної самосвідомості.
3. Віра в нерозривний зв’язок між захистом державної мови та захистом суверенітету та цілісності самої держави.
Таким чином, життєвий шлях і принципи Ірини Фаріон відображають її непохитну позицію щодо мовного та національного питання, що зробило її однією з найгучніших і водночас суперечливих постатей сучасного українського суспільства.
