Колишній талановитий плеймейкер Тоттенгема та збірної Англії Деле Аллі наразі навіть не проходить тренування з італійським клубом Комо — а виявляється, йому не потрібен ніхто з інших команд. Хоч йому лише 29 років, футболіст уже міркує про завершення кар’єри. Ця історія висвітлює одне з найбільш драматичних падінь у топ-футболі XXI століття, що бере свій початок на вулицях лондонських передмість початку 2000-х.
Тренери відразу помітили, що перед ними феномен. Деле потрапив до академії МК Донс у віці 12 років, що для професійного футболіста вважається пізнім стартом, але він значно перевершував однолітків у розумінні гри. Це було вроджене: швидкість, бачення поля, гострий футбольний інстинкт біля воріт. Єдине, про що дбали тренери, — компанія, з якою час від часу спілкувався їхній несподіваний талант. Це були погані хлопці — старші і з кримінальним минулим.
Саме тому в МК Донс були раді, коли Деле подружився з місцевим хлопцем Гаррі Гікфордом — не дуже обдарованим, проте вихованим сином власника будівельної фірми. Хлопці стали нерозлучними, незважаючи на різницю у характерах. Як згадував сам Аллі:
«Гаррі вводить мене в рівновагу. З моменту нашої зустрічі, коли він поруч, я поводжуся пристойно».
Тоді мало хто знав правдиву історію позаду, бо для зовнішнього світу Деле був прийомним сином родини Гікфорд, з якою святкував дитячі перемоги, дебютний дорослий гол у ворота Кембриджа в грудні 2012 року, а вже в січні 2015-го його трансфер до Тоттенгема коштував близько 5 мільйонів фунтів. Його перша зарплата в АПЛ складала 50 тисяч фунтів на тиждень. Тоді ж він заснував компанію Dele Alli Promotions Limited для спонсорських контрактів, де прийомні батьки Саллі та Алан розділили по 25% акцій, а Гаррі обійняв посаду менеджера.
Футболіст зізнавався:
«У ранньому дитинстві я потрапив у невідповідне середовище, що відволікало мене від футболу. Але мені пощастило зустріти правильних людей».
У той же час його біологічний батько вдавав перед власником Тоттенгема Деніелом Леві мільярдера, що хоче купити клуб, сподіваючись побачити сина на “Вайт-Харт-Лейн”.
Про це повідомляли, але не надто яскраво і не на перших шпальтах, адже не хотіли псувати класичну оповідь про юного вундеркінда і його блискучий успіх.
У дебютному сезоні в АПЛ Аллі забив 10 голів, після чого Рой Ходжсон не міг не включити його до заявки на Євро-2016. Він був ключовим гравцем і на чемпіонатах світу 2018 року, де забив пам’ятний гол у ворота збірної Швеції у чвертьфіналі. Паралельно, перебуваючи у складі Тоттенгема, Аллі пережив невдалий фінал Ліги чемпіонів 2019 року, але раніше відзначився двома результативними передачами в півфінальному протистоянні проти Аякса.
Його трансферна вартість у якийсь момент сягала 100 мільйонів фунтів, і навіть сер Алекс Фергюсон рекомендував керівництву Манчестер Юнайтед запросити його. Багато великих клубів хотіли його бачити у своїх рядах. У березні 2020-го Деле забив свій 50-й гол в АПЛ у віці 23 років і 153 матчі у чемпіонаті. Для уявлення — Пол Скоулз досяг цього у 27 років і 211 поєдинках, Френк Лемпард у 26 років і 278 матчах, Стівен Джеррард — у 27 років і 281 грі.
На його футболці красувалося ім’я «Деле» — вибір самого гравця:
«Я обговорив це рішення з сім’єю. Я не відчуваю зв’язку з прізвищем “Аллі”».
Проте сама наявність такої розмови свідчила про протилежне — зв’язок було намаганням приховати.
Згодом у клуб прийшов Жозе Моурінью, який втілював старомодний стиль і епос, де у роздягальні збиралися виключно “чоловіки”. Ця історія навіть була знята в документальному проєкті Amazon. Сам факт створення такого серіалу під час сезону викликав питання.
Моурінью не раз публічно критикував Аллі за лінь під час тренувань, натякаючи на бажання не ставити себе в один ряд з іншими:
«Час летить, і одного дня ти пошкодуєш про те, що не досяг. Хоча можеш цього досягти».
У відповідь Аллі отримав публічні докори, які лише підкреслили його падіння. Його гра деградувала, а такі публічні докори ще більше підірвали його впевненість — швидше, ніж много інших у сучасній АПЛ.
У сезоні 2020/21 він не забив жодного гола в чемпіонаті, а у наступному виступи були не кращими. Його віддали в оренду до Евертона — це не допомогло. Потім перейшов до Бешикташа: після трьох голів у 15 матчах його стан різко погіршився, адже турецькі вболівальники не потерпають невдач і суворі до тих, хто підводить.
У березні 2023 року тренер Бешикташа Шенол Гюнеш відкрито прокоментував ситуацію:
«Деле не виправдовує наших очікувань і, здається, не зацікавлений у змінах».
У іншій розмові він жартома казав, що не знає, де зараз Аллі, і, можливо, той пропустив тренування через дощ.
Футболіста неодноразово засмівляли, засвистували, а коли у нього трапилася серйозна травма пахових м’язів — болісний пошкодження, що спричинило рік лікування, — відправили додому.
Тільки у момент найглибшої кризи Деле заговорив відверто.
Інтерв’ю взяв Гаррі Невілл, і воно стало справжнім одкровенням. Історія виявилась приголомшливою і трагічною водночас. Аллі поділився:
«Мене домагався друг моєї матері, коли мені було 6 років. Моя мати була алкоголічкою. А потім…»
Нервовий сміх перервав паузу, Невілл не знав, що відповісти.
«Коли мені було 7, мене відправили до Африки — на батьківщину батька, щоб я навчився дисципліні, але мене швидко повернули назад. У 7 років я почав курити марихуану, а в 8 вже розвозив її по районах».
Далі Аллі розповів, що старший чоловік порадив йому їздити на велосипеді зі м’ячем, а під м’ячем ховати наркотики — адже поліція навряд зупинить хлопця на велосипеді.
Знову затягнулася нервова пауза. Розповідь виглядала радше як сюжет із кримінального фільму Гая Річі, ніж з життя професійного футболіста.
«У 11 років мене повісив на мосту хлопець із сусіднього району — дорослий чоловік, хотів таким чином покарати мене…» — продовжував Аллі.
Він неодноразово висловлював вдячність прийомним батькам за те, що ті вирвали його з небезпечного кола, проте також визнав наявність залежностей. Вживання алкоголю та лікарських препаратів стало невід’ємною частиною його життя ще під час виступів у Тоттенгемі — це було способом знімати стрес. Аллі зазначив:
«Я без сумніву занадто багато вживав. Інколи я не усвідомлював всю серйозність ситуації. Не зрозумійте мене неправильно, я люблю футбол, він дав мені все. Але це не так просто. Це не відоме шоу “Світське життя”. У тебе багато грошей, які дозволяють робити речі, які без них були б неможливими».
Він пройшов курс реабілітації у спеціалізованому центрі — нібито там йому допомогли. Його підтримували друзі-футболісти, клуби, де він грав, а Жозе Моурінью навіть вибачився за свою різку критику.
Проте залишається відкритим питання: як знаходити місце для таких особистих виповідей у професійному спорті, де сандарніші обставини часто руйнують кар’єри?
Паралельно в медіа почали активніше висловлюватися його біологічні батьки.
Кехінде, батько Аллі, який є мільйонером і володіє нафтовим бізнесом у Нігерії, повністю заперечує розповідь Невілла:
– «Він вважає, що мене не було в його житті, але це повна брехня! Він жив у мене роками. Я завжди був поруч і морально, і матеріально. Це я купив йому перший автомобіль, коли він отримав водійські права. Дехто каже, що я хочу його гроші, але я дуже багатий і просто хочу бути поруч із сином».
У той час його мати Деніз досі мешкає у Мілтон-Кінс у скромній квартирі, яку оплачує з зарплати прибиральниці. У неї четверо дітей від різних партнерів, вона запевняє, що давно живе без шкідливих звичок. Мати хоче побачити Деле, але він змінив номер телефону і не відповідає:
– «Я сиділа сама вдома і дивилась телевізор, коли він забив Швеції — це було чудово! Я закричала на екран, вітала його в соцмережах, але він не прочитав моїх повідомлень».
У той же день Аллі опублікував фото в компанії Гікфордів, святкуючи гол разом із ними. Мати зізнається:
– «Коли я це побачила, плакала ввесь вечір. Я вже не та людина, яка дозволила йому піти до Гікфордів. Люди змінюються, я теж змінилася. Я б любила його навіть якби він працював у Макдональдсі, гроші значення не мають».
Неможливо визначити, на чий бік стати — матері, батька чи прийомної сім’ї Гікфордів. Одне зрозуміло: Деле не виріс врівноваженою та спокійною людиною з усім цим життєвим багажем.
Після свого 50-го голу в АПЛ Деле забив у чемпіонаті Англії лише один раз. Швидше за все, це буде його останній. Хоча сам футболіст стверджує, що поборов залежність і подолав травми, у професійному спорті результат можливий тільки за повною віддачею.
Минулого року, в березні, в його дебютному матчі за два роки за Комо, Сеск Фабрегас випустив його на останні 10 хвилин для протидії Мілану на “Сан-Сіро”. Втім, одразу після виходу на поле Деле ззаду наступив на Лофтус-Чіка — це був жахливий фол, прояв абсолютної безвідповідальності, за який він був видалений з поля.
Аллі пояснив:
«Це виглядає страшно, але я хотів лише зачепити твою п’яту!» Лофтус-Чік саркастично відповів: «Я просто приліг відпочити, бо втомився».
Відтоді Фабрегас більше не випускав Аллі на поле, а влітку й узагалі не взяв його на збір команди. Інші клуби також не виявили інтересу до 29-річного футболіста. Саме тому він задумався про завершення кар’єри.
Одночасно Деле активно дає інтерв’ю про дві свої сім’ї, постійно змінює моделей і демонструє у своєму Instagram розкішні речі.
Для психологів він, напевно, є цікавою справою. Для прихильників футболу його падіння — важливе нагадування про те, що звичайні хлопці, які творять футбольну історію на полі, насамперед — люди зі своїми складними життєвими історіями. Хтось, як Джуд Беллінгем, має щастя, інші, як Кріштіану Роналду, навчилися жити зі своїми труднощами. Але є й такі, як Аллі — ззовні брутальні, а насправді крихкі, чиї внутрішні демони постійно заважають повністю реалізувати природний дарунок.
