Мир для кожного українця звучить по-своєму: для одних це тиша після тривог, для інших — дах над головою чи можливість знову працювати та виховувати дітей без небезпеки. З початку повномасштабного вторгнення Дніпро став для десятків і сотень тисяч людей містом-притулком, де поступово відновлюють звичайне життя. “Наше місто” розповідає, як мешканці Дніпра та міські служби підтримують переселенців, допомагають їм знайти безпеку, опору і надію.
—
### «Дитина тримає мене на плаву» — історія Ольги з Костянтинівки
Ольга, яка у 2021 році вагітною покинула Костянтинівку через пошкодження дому під час обстрілів, пережила кілька переїздів — Львів, Павлоград, Запоріжжя — перш ніж оселитися в Дніпрі, у центрі для матерів і дітей «Мамине щастя». Зараз вона живе разом із трирічним сином Кирилом у затишній кімнаті. Для хлопчика організували відвідування дитячого садка, а сама Ольга влаштувалася на роботу поряд із навчальним закладом.
> «У Запоріжжі я думала: там є центр, але він не для дітей — були лише дорослі. Мені запропонували приїхати сюди, і я вже чотири місяці живу у центрі. Спочатку було надзвичайно важко: у Павлограді знову лунали вибухи, кожен шурхіт лякав дитину. Проте він адаптувався – грається, гуляє, забув про страх. Тут з нами працювали психологи, і я змогла заспокоїтися. Мені тут подобається», — ділиться Ольга.
Соціальний центр «Мамине щастя» функціонує у двох відділеннях і надає послуги 14 жінкам і 15 дітям. Серед них 4 жінки та 2 дитини мають статус внутрішньо переміщених осіб. Центр забезпечує житлом, харчуванням, психологічною підтримкою, допомагає у відновленні документів та адаптації.
—
### «Філімон нас врятував» — як домашній кіт став опорою родини Лариси
Лариса разом із 84-річним батьком переїхала до Дніпра також із Костянтинівки. Вони взяли з собою кота Філімона, який під час обстрілів став для родини справжнім рятівником.
> «Ми орієнтувалися за Філімоном: коли чути вибухи, він піднімає голову, ворушить вухами. А коли щось летить — біжить у мою кімнату за шафу. Я кажу: “Діду, вперед”, і ми ховаємося», — згадує Лариса.
Після переїзду у центр соціальної адаптації вона почувається значно безпечніше: _«Перші ночі я не могла заснути, але психологи дуже допомогли — тепер сплю спокійніше»_.
—
### “Я знала одне: ці люди рятують нас, і я довіряла їм” — як 83-річна Тамара з Донеччини опинилася у Дніпрі
Для 83-річної Тамари з Костянтинівки мир – це життя без постійних обстрілів і шанс знову знайти свій дім. До останнього жінка не хотіла залишати рідне місто, де прожила все своє життя, працювала, виховувала дітей. Та коли обстріли стали щоденними, а в місті зникли світло, газ і вода, вона усвідомила: настав час виїжджати.
> «Я довго вагалась, можливо, залишитись… Дуже важко було наважитись, адже там моя квартира, моє життя. Але сили закінчились. Евакуювали мене волонтери разом з іншими людьми. Пам’ятаю, як ми їхали, а я не могла зрозуміти — куди саме, вперед чи назад? Але знала одне: ці люди рятують нас, і я їм довіряла», — пригадує Тамара.
Дорога була складною — через Дружківку, Краматорськ, Лозову і Петропавлівку жінку доставили до Дніпра. Найболючішою втратою стали житло та документи.
> «У моїй квартирі повилітали вікна й двері. Коли була вдома, зникли всі документи — паспорт, пенсійне, банківська картка… Десь загубила сумку, і більше її не знайшла. Після приїзду сюди почала все відновлювати. Соцпрацівники дуже допомогли — принесли нові документи, оформили картку. Це велика підтримка», — розповідає Тамара.
Попри всі труднощі, у дніпровському Центрі соціальної адаптації вона відчула безпеку і підтримку, адже тут уже не сама зі своїми проблемами.
> «Одразу знайшла спільну мову з людьми. Тут відчуваю допомогу, спокій і можу спати без страху. Для мене це дуже важливо», — ділиться переселенка.
Лариса, Тамара та інші мешканці Центру соціальної адаптації отримують трьохразове харчування, медичну і психологічну підтримку, а також допомогу в оформленні документів. У центрі проживає близько 100 переселенців, переважно люди похилого віку та з інвалідністю.
—
### Центри, які дарують прихисток і шанс на нове життя
У Дніпрі функціонує мережа спеціалізованих установ, які системно підтримують переселенців. Одним із них є «Центр соціальної адаптації», що:
– Забезпечує комплексну допомогу людям з інвалідністю;
– Сприяє відновленню документів;
– Організовує догляд і реабілітацію;
– Тісно співпрацює з громадською організацією «Океан Добра».
> «Ми прагнемо показати, що співробітники центру теж мають інвалідність. Хочемо, аби люди зрозуміли: життя з інвалідністю продовжується. Багато наших підопічних отримують травми від вибухів, організовують реабілітацію і можуть жити повноцінно. Старість не є перешкодою. Ми підтримуємо їх, і вони підтримують нас», — розповідає голова ГО «Океан Добра» Ольга Волкова.
Ці заклади — не просто дах над головою, а місця, де відновлюють документи, проходять реабілітацію після травм, організовують соціальні та творчі практики, які повертають сенс життя.
—
### Психологічна підтримка: що сприяє відновленню
Начальниця відділу соціально-психологічної роботи Катерина Ікол пояснює, що переселенці найчастіше стикаються з такими основними проблемами:
1. Постійний стан тривоги;
2. Втрата ідентичності;
3. Труднощі адаптації в новому середовищі.
> «Коли людина відчуває себе у безпеці, вона може відновити внутрішні ресурси та планувати майбутнє», — зазначає фахівчиня. За її словами, варто частіше обговорювати переживання, шукати нові заняття, не боятися просити допомоги й звертатися до психологів.
Особливу роль відіграють групи підтримки та арттерапія:
– Індивідуальні консультації дозволяють виговоритися;
– Групова взаємопідтримка допомагає усвідомити, що людина не самотня, і набрати корисні навички для адаптації.
—
### Офіційна статистика і міські програми допомоги
Юлія Крохмаль, завідувачка сектору соціального захисту внутрішньо переміщених осіб управління у справах ветеранів та ВПО департаменту соціальної політики, навела такі дані:
– У Дніпрі зареєстровано понад 177,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб;
– Через місто пройшло понад 300 тисяч вимушених переселенців;
– З початку війни близько 130 тисяч переселенців отримували допомогу на проживання;
– Станом на 1 травня 2025 року її отримували 35 тисяч сімей;
– Від липня 2025 року питання виплат координує Пенсійний фонд України.
Вона підкреслює, що всі зареєстровані внутрішньо переміщені особи у Дніпрі мають рівні права з місцевими мешканцями у сфері соціального захисту.
—
### Чому мир — це не лише відсутність війни
Історії Ольги, Лариси, Тамари та багатьох інших переселенців доводять: мир — це насамперед відчуття безпеки, соціальної підтримки та можливість будувати плани на майбутнє. У Дніпрі це відчуття створюють не лише великі програми й спеціалізовані центри, а й щирі людські жести — сусідів, волонтерів, співробітників шелтерів, лікарів і педагогів. Як зазначає Ольга, «Поки є можливість залишатися тут, я залишаюся. Але моя найбільша мрія — купити дім у рідному місті і щоб закінчилася війна».
—
В Міжнародний день миру важливо пам’ятати, що підтримка переселенців — це не разові гуманітарні акції, а системна діяльність, що поєднує психологічну допомогу, соціальні послуги, реабілітацію і місцеву солідарність.
